Нещодавно роботу на станції "Академік Вернадський" розпочала 31-ша українська антарктична експедиція (УАЕ). Ця команда замінила колег із 30-ї УАЕ і працюватиме рік. Посаду системного адміністратора в ній обіймає випускник КПІ Олександр Мацібура. Це буде вже друга його зимівля на станції.
"Цьогоріч ми відзначили ювілейну дату присутності незалежної України в Антарктиці. 30 років, відколи Британія передала нам свою антарктичну станцію, і ми пишемо власний літопис полярної науки. Але насправді наша робота там – про набагато ширший вимір. Як територіально, адже Антарктика – це регіон, де ми "міряємо пульс" усієї планети, так і часово, бо продовжуємо ряди найдовших антарктичних спостережень, яким далеко не 30 років. Дуже важливо, що навіть в умовах повномасштабної війни ми зберігаємо і тяглість безперервних досліджень, і розвиваємо нові напрями", – зазначив директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий, проводжаючи команду УАЕ.
Нагадаємо, про внесок науковців Київської політехніки в діяльність станції "Академік Вернадський" наша газета розповідала в № 43-44 за 2025 р. "Ще трохи, і стане традицією запрошувати випускників КПІ на посаду сисадмінів-зимівників", – зауважили ми тоді. Як гадаєте: три роки поспіль – це вже традиція? Адже "командиром-нянем-шаманом комп'ютерів і хранителем інформації" на станції знову став вихованець КПІ ім. Ігоря Сікорського – випускник ХТФ 2017 р. Олександр Мацібура.
Зустрілися з Олександром напередодні його від'їзду. Втомлений, заклопотаний, але дуже позитивний і уважний. Розмову про роботу, подорожі і сьогодення почали з КПІ. За словами випускника, організація навчального процесу на тодішній кафедрі кібернетики хіміко-технологічних процесів сприяла практичному застосуванню набутих знань старшокурсниками. Тож уже на 5-му курсі він почав працювати монтажником кабельних систем у компанії з відеонагляду, а згодом – інженером з підключення в інтернет-компанії. Набувши досвіду, обійняв посаду системного адміністратора на ДП "Кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка", згодом – мережевого адміністратора в інтернет-компанії. Немає сумніву, що умів працювати і руками, і головою – вдумливо, системно, результативно, самостійно чи колективно генеруючи і втілюючи у життя ідеї, вирішуючи поточні завдання. А якими непередбачуваними й підступними можуть бути вибрики у цифровому просторі, кожен знає з власного досвіду.
"Мій шлях в Антарктику, – розповідає Олександр, – почався ще 2019 року. Я подавався на конкурсний відбір, але, на жаль, не пройшов, бо об'єктивно не вистачало досвіду. Наступна спроба в 2024 році вже була успішною, і я потрапив у команду 29-ї УАЕ". Про роботу на станції полярник говорить буденно: "Робота системним адміністратором зв'язку на антарктичній станції "Академік Вернадський" – це досвід, який важко з чимось порівняти. Більшу частину року станція та команда повністю ізольовані від зовнішнього світу (десь орієнтовно 7-8 місяців). Тому сподіватися можна лише на свої та колег навички і професіоналізм. Тобто сходити в магазин чи побачити інших людей у вас не вийде (усміхається). Якщо щось забули взяти, то доведеться з цим змиритися або знайти альтернативне рішення. Креативність дуже сильно допомагає. Також варто додати, що на станції в системного адміністратора немає вихідних – працюєте 7 днів на тиждень і плюс додатково багато загальностанційної роботи".
На традиційне запитання "Чому знову подався в експедицію, адже умови роботи дуже непрості?" відповідь була лаконічною: "Антарктика або зачаровує, або ні. Мене зачарувала, особливо своєю природою". І за хвилину, думаючи про щось своє: "А ще – це можливість зробити свій внесок в науку України". Так, не зважаючи ні на що, "нам своє робить".
До слова, Олександр – досвідчений мандрівник. Йому завжди було цікаво відкривати щось нове, таке, що не робив хтось інший. "Під час навчання в КПІ сходив у свій перший похід, побував у горах, які мені дуже сподобалися. Потім другий похід, третій – і понеслося... спочатку Карпати, потім Туреччина, Грузія та багато інших країн. Вважаю, що саме досвід походів у гори дав мені вміння переборювати себе, бути стресостійким та емоційно врівноваженим, що дуже допомагає в роботі на станції "Академік Вернадський" та й загалом по життю", – розмірковував дослідник.
Затим розмова повернулася знову до КПІ ім. Ігоря Сікорського. "Я вдячний КПІ за отриманий досвід, знання та друзів. Університет допоміг визначитися, що подобається, а що ні, і в якому напрямі я хочу розвиватися. Допоміг набути вміння знаходити потрібну інформацію та відкривати щось нове", – поділився О. Мацібура. Та додав: "Хочу порадити студентам не боятися складних шляхів, розвиватися всебічно. І, звісно ж, намагайтеся використовувати отримані теоретичні знання на практиці".
А ми зичимо Олександру натхнення, плідної роботи та не поривати зав'язків із КПІ, адже молоді так потрібні моральні й професійні орієнтири.