Наступного року українське регбі відзначатиме своє 65-річчя. КПІ ім. Ігоря Сікорського ця дата стосується безпосередньо, адже саме київські політехніки 1962 року створили першу в Україні регбійну команду. Вона так і називалася – "Політехнік". Вшануванню перших гравців команди і ветеранів регбі усіх поколінь, а також відзначенню 85-річного ювілею кількох з "батьків-засновників" цього виду спорту в КПІ та й загалом в Україні було присвячено урочистості, що пройшли 25 вересня в Залі Вченої ради університету.
Варто зауважити, що приміщення, яке нині є Залою Вченої ради університету, було реконструйовано і відновлено наприкінці 1990-х років. А в часи, коли в КПІ зароджувалося регбі, тут був спортивний зал, де і проходили перші тренування команди. Про це згадували майже всі ветерани цього виду спорту, які виходили до трибуни. Тож багато хто побачив навіть певний символізм у тому, що перший урочистий захід, що відбувся після цьогорічного ремонту та оновлення цього знакового для політехніків простору, було присвячено саме спортсменам, які уславили наш університет на спортивних полях України, колишнього СРСР та інших країн. І це не просто пафосні слова – команда "Політехнік" неодноразово ставала чемпіоном і призером першості Радянського Союзу, 4 рази здобувала титул чемпіона України до 1991 року й 7 разів виборювала першість у чемпіонаті України вже за часів незалежності, успішно виступала в кубкових іграх регбі-7, є однією з лідерок в українській молодіжній лізі регбі тощо. Але не лише в спортивних баталіях відзначилися члени клубу регбі "Політехнік". Багато спортсменів-регбістів, як нагадав один із перших гравців команди, багаторічний її тренер і літописець Євген Ігнатов, нині захищають нашу Батьківщину на фронті, причому більшість з них воюють на передовій. П'ятеро з них, на жаль, загинули. Одному з полеглих героїв, випускнику КПІ 2001 року, Герою України Андрію Гуцалу в корпусі №19, де він навчався, цього року відкрито меморіальну дошку.
"Уже майже понад 200 КПІшників віддали своє життя за свободу України. Серед них є і наші регбісти. Тож сьогоднішня подія – це також вшанування тих людей, які були і продовжують бути членами нашого колективу. Ті, хто нині боронить Україну на фронті, – це наші найкращі співвітчизники, – наголосив перший проректор університету Михайло Безуглий у вітальному слові до учасників зібрання. – Але спортсмени – ті, хто відстоює честь нашої країни і в мирні часи, нині продовжують це робити на різних майданчиках і в різних країнах, і це також дуже важливо для нас…". Він також додав, що попри ті безпрецедентні атаки на українську інфраструктуру та громадські об'єкти різноманітного призначення, що їх постійно здійснює ворог, Спорткомплекс КПІ працює та проводить новий набір до команди регбі, й висловив сподівання, що цей набір буде успішним і вже нові гравці зроблять свій внесок у розвиток українського спорту.
Потім відбулася церемонія нагородження ветеранів регбі різних років. Першими організатори запросили тих членів команди регбі "Політехнік", які стояли біля її джерел і цього року відзначили своє вісімдесятип'ятиріччя. Нагороди університету їм вручив Михайло Безуглий. Потім Олександр Свертока – заступник голови правління клубу регбі "Політехнік", майстер спорту СРСР з регбі (до речі, як нагадав один із учасників події, свого часу наймолодший майстер спорту з цього виду в усій країні) – вручив їм та молодшим ветеранам пам'ятні дипломи, медалі, грамоти та відзнаки НОК, Мінмолодьспорту, МОН України та клубу регбі "Політехнік". Він, до того ж, коротко нагадував присутнім про спортивні здобутки кожного з тих, кого викликав. І не лише про спортивні – серед ветеранів регбі багато тих, хто успішно працював і працює в науці та в промисловості – докторів і кандидатів наук, керівників виробництв і компаній тощо. Чимало серед них і професорів, і доцентів КПІ ім. Ігоря Сікорського.
У церемонії нагородження брав участь не тільки Олександр Свертока: ветеранів вітали проректор з наукової роботи Сергій Стіренко і помічник ректора Віталій Пасічник, кілька відзнак офіційного керівного органу розвитку регбі в Україні – Української асоціації регбі – вручив ветеранам її перший віцепрезидент Олег Етнарович. Також своїх випускників-регбістів нагородили грамотами декан факультету автоматизації, промислової інженерії та екології Олена Іваненко, декан факультету програмних систем та прикладної математики Іван Дичка, декан факультету електроенерготехніки та автоматики Василь Будько та заступник директора Інституту атомної та теплової енергетики Олександр Сірий.
…Подібні заходи проводяться нечасто й серед їхніх учасників бувають надзвичайно цікаві люди. Ось і 25 вересня в залі Вченої ради викликали для нагородження спортсмена, якого кілька разів згадували ветерани у своїх виступах. Згадували як людину, що першою привезла до Києва м'яч для гри в регбі – оту саму регбійну "диню" – й запропонувала створити в КПІ регбійну команду. Це Валентин Хонін. У 1962 році він навчався в групі ВТ-4 другого курсу факультету автоматики і приладобудування КПІ, займався спортом і показував дуже високі навіть за нинішніми мірками результати в спринті. Кореспондент "КП" поспілкувався з ним після завершення урочистостей і розпитав, звідки ж він привіз того м'яча і як сталося, що він став регбістом. Валентин Миколайович розповів, що гру в регбі він уперше побачив на легкоатлетичних зборах за межами України. Зацікавився. Хтось із гравців запропонував йому спробувати себе на полі. Щоправда, про правила докладно не розповів. Далі пряма мова: "А що я маю робити? – запитую. Він відповідає: вони будуть бігти з м'ячем, ти хватай того, у кого м'яч, і не давай йому бігти. А якщо м'яч опиниться в тебе, ти його тримай. І ось хтось з того боку вдарив м'яч ногою і він впав біля мене. Мені кричать: "Тримай м'яча і біжи!". Я й побіг. А оскільки я спринтер, всі залишилися за мною. Добіг до воріт. Мені кричать: "Забігай! Лягай!". Я забіг і ліг. До мене підбіг гравець команди суперників, і я віддав йому м'яча…". Додамо, що віддав даремно, бо правил не знав і вважав, що місію свою виконав. А якщо б притиснув м'яч до трави, його команда одержала б три очка.
Але попри сміх і жарти гравців, Валентин Хонін новим для нього видом спорту зацікавився надзвичайно і почав ходити на тренування регбістів. Причому не лише дивитися, а й грати. Щоправда, тривало це недовго, разів зо п'ять, бо збори невдовзі завершилися. На прощання хлопці подарували йому м'яча й дали дві з половиною сторінки щільно надрукованого тексту з правилами регбі. Це було наприкінці літніх канікул. Валентин привіз цього м'яча та правила до інституту, розповів про гру друзям, і вони написали оголошення про набір до групи регбі. Першими відгукнулися п'ятеро однокашників з його групи, потім прийшло ще семеро, потім просто в інститутських коридорах розшукали ще трьох студентів, адже в команді має бути п'ятнадцять гравців. Команду підтримали інститутський спортклуб і кафедра фізвиховання. Однак створено її було за ініціативою самих студентів. З цього і почалося регбі в КПІ… А Валентин Хонін згодом закінчив ще один виш і аспірантуру, викладав у поважних університетах, але з регбі ніколи не поривав і навіть деякий час обіймав посаду почесного президента (почесного голови) Федерації регбі України.
Тепер регбійна спільнота університету велика і надзвичайно згуртована. Це ще раз довели ці збори – захід начебто і офіційний, проте за атмосферою дуже теплий.