Лобода Петро Іванович - науковий керівник кафедри високотемпературих матеріалів та порошкової металургії, Інституту матеріалознавства та зварювання ім. Є.О. Патона, академік НАН України, д.т.н., професор.
Лобода Петро Іванович (23.10.1956) закінчив із відзнакою інженерно-фізичний факультет Київського політехнічного інституту в 1980 р. за спеціальністю „Фізико-хімічні дослідження металургійних процесів”. Працював на кафедрі високотемпературних матеріалів та порошкової металургії інженером-дослідником (1980-1982 р.), м.н.с. (1983-1984 р.), асистентом, старшим викладачем, з 1993 р. доцентом, з 2005 р. професором. Виконував обов’язки заступника завідуючого кафедрою високотемпературних матеріалів та порошкової металургії.
В 1988 р. захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю 05.16.06 – Порошкова металургія та композиційні матеріали на тему ”Розробка технології одержання монокристалів із порошків боридів рідкісноземельних металів”, а в 2004 р. (27 грудня) – докторську дисертацію „Фізико-хімічні основи створення нових боридних матеріалів для електронної техніки та розробка керамічних катодних вузлів підвищеної ефективності”. З вересня 2007 року – завідувач кафедри ВТМ та ПМ.
Область наукових інтересів – теорія й практика одержання чистих високотемпературних матеріалів на основі тугоплавких сполук, металів та сплавів.
П.І.Лобода є автором близько 100 наукових праць (12 без співавторів), в тому числі 12 авторських свідоцтв та патентів на винаходи, 6 навчально-методичних розробок.
Займається педагогічною діяльністю. Читає лекції з таких дисциплін: „Механічні властивості та конструкційна міцність матеріалів”,
Лобода П.І. є членом двох спеціалізованих рад: голова ради інженерно-фізичного факультету НТУУ „КПІ”, член бюро Асоціації матеріалознавців України. З 2001 р. по 2004 р. працював у робочій групі Держкомрезерву України над вирішенням проблеми зберігання та безпечної переробки порошку цирконію на ММК ім. Ілліча. Приймав активну участь в обґрунтуванні необхідності відродження твердосплавної промисловості в Україні та організації виробництва мікропорошків кольорових металів та сплавів, створення системи підготовки та перепідготовки спеціалістів, що знайшло своє відображення в урядових рішеннях.