Нинішнє літо принесло мені величезний подарунок – подорож до Парижа. Я 1,5 місяця прожила в одному з найчарівніших міст світу, вдосконалюючи французьку.
Навчання проходило в одній з європейських мовних шкіл. Заняття помітно відрізнялися від звичних для нас мовних курсів. Викладачі привітні й доступніші, аніж більшість наших. Знання подаються не лише через сухі вправи й тексти, але й через прослуховування пісень, перегляд фільмів та ігри.
Моя група була багатонаціональною. Щотижня до нас долучалися нові слухачі, а ті, в кого закінчився термін навчання, поверталися додому. Моїми одногрупниками були: американка, німець, бразильці, мексиканці, шведки, українці, хлопець із Саудівської Аравії, швейцарець, поляк та японець. Несподівано для мене багато з них цікавилися українською культурою. Зокрема, виникало питання, якою мовою в нас спілкуються і чому їх дві? Спілкуючись з одногрупниками, мені вдалося долучитися до різних культур і вивчити "Привіт, як справи?" не лише французькою. Заняття тривали до обіду, тож часу на прогулянки вистачало.
До речі, просто поїсти у французькій столиці вам не вдасться, кафе й ресторани відчинені лише в певні години, у проміжку між ними можна з'їсти сандвіч та випити кави (чаю). Уздовж доріг можна побачити електромобілі, що підзаряджаються від спеціальних установок. Метро величезне. На першій лінії курсують повністю автоматизовані потяги без водіїв. І хоча французи набагато менше користуються "гаджетами", навіть звичайними мобілками, усе навколо автоматизовано.
Туристичні путівники презентують так званий топ-10 місць, які треба відвідати. Я склала свій список для Парижа:
- Обов'язково підніміться на Ейфелеву вежу, щоб помилуватися містом з висоти пташиного польоту. (До речі, відстань від найромантичнішої пам'ятки світу до Києва складає 2034 км.)
- У більшості книжок на перше місце ставлять величний Лувр, для мене цікаві-шим виявився музей D'Orsay, де зібрано колекцію картин імпресіоністів та постімпресіоністів. (Раніше будівля була вокзалом, і досі зберігся напис: Paris-Orleans.)
- Наступний у списку – Нотр Дам де Парі. Його атмосфера таємничості відчувається на відстані, і навіть у сонячний день.
- Дуже цікаво відвідати Сорбонну. Двері найвідомішого університету Франції відчинені для всіх. До відома бажаючих отримати освіту: навчання в державних університетах здійснюється за державні кошти, щоб вступити до французького ВНЗ, необхідно скласти іспит з мови (рівень В1) та зібрати необхідний пакет документів. Я була дуже здивована, коли виявилося, що Сорбонна розпалася ще 50 років тому і тепер це кілька університетів різного профілю, пов'язаних між собою договором.
- Думаю, кожен чув про Монмартр. Якщо цікавитеся мистецтвом, відвідайте цей район. Зручно вийти на станції метро Pigalle, повернувши голову, побачите найвідоміше кабаре світу – Мулен Руж. Якщо піднятися вгору однією з вузеньких вуличок чи проїхатися фунікулером, потрапите на Place du Tartre, де багато художників та поціновувачів прекрасного.
- Після Монмартра, піднявшись ще вище, побачите Сакре-Кьор – один з най-відоміших соборів Парижа. З невеличкої площі перед ним відкривається захоплююча панорама міста.
- Лувр, мабуть, найбільший музей Парижа, до багатьох залів квитки потрібно купувати окремо. Саме в Луврі знаходиться загадкова Мона Ліза.
- Величність та вишуканість Люксембурзького саду вражає. Як і розташована там королівська резиденція з фонтанами й маленькими плавучими будиночками для качок.
- А ще потрібно з'їздити в 16-й район Парижа, де мешкають французькі буржуа. Там знаходиться музей "Мармоттан-Моне" – для поціновувачів імпресіоністичної течії в мистецтві. Особисто в мене від картин Моне, Мане, Сіслі та Морізо захоплювало подих, а час зупинявся.
- І наостанок я залишила найкраще – світ фантазії та дитинства. У свої 18 в Діснейленді я почувалася маленькою дівчинкою, а казки відчинили для мене двері та збурили давно забуті відчуття й емоції. Нарешті я зустрілася з героєм мого дитинства Міккі Маусом й багатьма іншими.
Таким вийшов мій список найцікавішого, а разом із ним і короткий огляд мандрівки чарівною країною Францією.