Рік Лютославського, Тувіма і Чохральського

Вітольд Лютославський народився 25 січня 1913 року в сім’ї політичного діяча Юзефа Лютославського. Композиторську діяльність розпочав у дев’я­тирічному віці (Прелюдія для фортепіано). Навчався гри на скрипці та фортепіано. В 1937 році закінчив Варшавську консерваторію. Паралельно вивчав математику у Варшавському університеті.

У Варшавській консерваторії Лютославський навчався у відомого російско-польського композитора, професора Вітольда Осиповича Малишевського, улюбленого учня М.О.Римського-Корсакова та фундатора Одеської консерваторії. Саме Малишевський заклав підґрунтя композиторської майстерності Лютославського.

Лютославський добре знав музичні твори російських та українських композиторів, особливо захоплювався творами видатного композитора XX сторіччя Ігоря Стравинського. Вивчав і фольклор. Як композитор сформувався під впливом Кароля Шимановського.

Твори Лютославського широко відомі. Їх виконували найкращі музиканти світу, серед яких Мстислав Ростропович, Хайнц Холлігер, Дитрих Фішер-Дискау, Анне-Софі Муттер, Дон Апшоу, Георг Шолті, Эса-Пекка Салонен, Антоні Віт та інші.

Помер Вітольд Лютославський 7 лютого 1994 року.

Юліан Тувім народився 13 вересня 1894 року в Лодзі. В 1916–1918 роках вивчав юриспруденцію та філософію у Варшавському університеті.

Дебютував у 1913 році віршем «Прохання», опуб­лікованим у «Варшавському кур’єрі» (Kurierze War­szawskim). Був одним із фундаторів експериментальної літературної групи Скамандр у 1919 році. У 1930-ті роки у віршах Тувіма звучала різка критика фашизму.

На творчість Тувіма дуже вплинули такі поети, як У. Уїтмен і А. Рембо. Часто використовував у своїх творах розмовну мову. Тувім також був знаним теоретиком перекладу, літературознавцем та бібліофілом. Переклав польською мовою російських класиків – О.С.Пушкіна, О.С.Грибоєдова, Б.Л.Пастернака. Збірка віршів О.С.Пушкіна в його перекладі («Лютня Пушкіна») одержала високу оцінку Владислава Ходасевича.

На теренах колишнього СРСР Юліан Тувім відомий за збірками для дітей у перекладах С. Маршака та С. Михалкова.

Помер Юліан Тувім 27 грудня 1953 року.

Ян Чохральський народився 23 жовтня 1885 року в місті Кциня в сім’ї столяра. На початку ХХ століття переїхав до Берліна, де працював у фармацевтичній компанії. Закінчив Берлінський технічний університет за фахом «Хімія металів», і в 1907 році почав працювати інженером у німецькій компанії AEG.

У 1917 році Чохральський виїхав до Франкфурта-на-Майні, де заснував дослідницьку лабораторію Metallbank und Metallurgische Gesellschaft. У 1919 році став одним із засновників Німецького товариства наук про метали (Deutsche Gesellschaft fur Metallkunde), на посаді президента якого працював до 1925 року.

У 1928 році на запрошення президента Польщі Ігнація Мосцицького Чохральський повернувся на батьківщину, у 1929 році отримав почесний докторський ступінь (doktor honoris causa) і влаштувався на роботу як професор хімії на хімічному факультеті Варшавської політехніки. Для нього було створено кафедру металургії та матеріалознавства, невдовзі він заснував Інститут металургії і металознавства Варшавської політехніки.

У роки Другої світової війни Ян Чохральський використовував свої особисті контакти з німцями для того, щоб рятувати людей із в’язниць. Саме завдяки йому було звільнено з концентраційних таборів професорів Мар’яна Свідерка і Станіслава Порейко. Посередником була його донька Леонія, яка дружила з донькою шефа Служби безпеки Німеччини. Чохральський витягнув із лабетів гестапо до 50 людей.

Ян Чохральський – автор відомого методу вирощування монокристалів напівпровідників з розплаву шляхом витягування їх догори від вільної поверхні. Метод було названо його ім’ям. Монокристали кремнію, вирощені за методом Чохральського, використовуються для масового виробництва мікропроцесорів. Застосовуються також у сонячній енергетиці та при виробництві напівпровідникових приладів. Окрім того, методом Чохральського вирощують монокристали, що використовуються як ювелірне каміння та в наукових дослідженнях (наприклад, кристал германату вісмуту – BiGeO застосовується як сцинтилятор у ядерній фізиці та фізиці високих енергій).

Помер 22 квітня 1953 року. Похований на старому кладовищі на батьківщині в Кцині. Лише 1998 року на анонімній могилі було розміщено дошку з його прізвищем.