Торік минуло 80 років з часу об'єднання у складі Київського індустріального інституту (КІІ) машинобудівного, енергетичного і хіміко-технологічного інститутів, які в 1931 р. були створені на базі КПІ. Загальне керівництво наукою в новоствореному Київському індустріальному інституті було зосереджено в організованому влітку 1934 р. науково-дослідному секторі (НДС), який пізніше отримав сучасну назву – науково-дослідна частина (НДЧ). При НДС були організовані експериментальні виробництва: майстерні для виготовлення точних приладів; невеликий завод із виготовлення електричних фільтрових конденсаторів та ливарна майстерня. На базі зазначених експериментальних виробництв було організовано виготовлення різних пристроїв, розроблених науковцями кафедр інституту.
Тематика науково-дослідних робіт формувалася із:
- держбюджетних тем, схвалених Головним управлінням навчальних закладів міністерства;
- господарчих тем за угодами з різними підприємствами;
- тем за кошти інституту, сформованих із відрахувань госпдоговірної тематики та прибутків конденсаторного підприємства.
Не зайвим акцентом з історії перших років організації науково-дослідного сектору КІІ, особливо в концепті сучасності, є та обставина, що 23 червня 1936 р. було прийнято спеціальну постанову керівництва країни стосовно розвитку науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах, у тому числі держбюджетного фінансування науки в них.
Завдяки прийнятим державним рішенням, активізувалась наукова робота кафедр – адже в 1934 році науковими дослідженнями в КІІ займались лише 20 кафедр із 34. А вже в 1937 році майже всі кафедри виконували 196 тем, у тому числі 150 – з держбюджету, 38 – госпдоговірних і 8 – за кошти інституту.
Складовою частиною держбюджетної тематики були дисертаційні дослідження, кількість аспірантів зросла з 26 у 1936 році до 37 у 1937 і 67 у 1939 роках. У тому ж, 1939 році, наукові дослідження за темами докторських і кандидатських дисертацій виконували 92 особи.
Досягнення науковців КІІ тих часів стали базисом для формування наукових шкіл, які отримували важливі наукові результати і були добре відомі в країні. Серед них – роботи М.О.Кільчевського з інтегрування диференціальних рівнянь, С.І.Тетельбаума з підвищення ефективності в радіотелефонії, І.Т.Швеця з дослідження парового потоку в турбінах, В.П.Яворського з виробництва хлоралгідратів, В.Г.Холмського із застосування трансформаторів у високовольтних мережах та ін. Саме такими є штрихи до портрету науки КПІ перших років діяльності НДЧ.