У травні 2019 року виповнилося 100 років з дня народження Валентина Коваленка, висококваліфікованого спеціаліста, який понад 40 років пропрацював у Київському політехнічному інституті і зробив вагомий внесок у його розвиток. Рада ветеранів КПІ ім. Ігоря Сікорського у зв'язку з ювілеєм Валентина Івановича запропонувала редакції "Київського політехніка" розповідь про його життя та діяльність.

Народився Валентин Коваленко 29 травня 1919 року в Києві. Він був корінним киянином у четвертому поколінні. Варто згадати, що дід Валентина Івановича був членом Державної думи Росії, меценатом. Його склеп на Байковому кладовищі, виконаний у католицькому стилі, є неперевершеною архітектурною спорудою.

Дитячі роки Валентина Івановича пройшли в Києві. Він навчався у школі до сьомого класу, а в 16 років вступив до Індустріального технікуму. Навчання було перерване призовом на військову службу. В 1939 році Валентин Коваленко став учасником фінської війни. На фронті отримав першу бойову нагороду – медаль "За відвагу". Коли його запитували: "Що вам найбільше запам'яталося з фінської війни?", він розповідав: "Було дуже холодно, а більшість солдатів були в обмотках замість чоботів, у шинелях замість кожухів. Багато військових були обморожені". Особливо запам'ятався йому випадок, коли його відправили з військовим повідомленням у сусідню частину, яка знаходилася приблизно на відстані п'яти кілометрів. Він успішно виконав завдання, а коли повернувся в розташування свого підрозділу, знайшов своїх товаришів – більше ніж 30 людей – вбитими ворогом…

Початок Великої Вітчизняної війни застав Валентина Коваленка в Москві, і подальша його військова служба й участь у бойових діях були пов'язані з Підмосков'ям. У 1942 році його було поранено. 

Знаменним є факт, що Валентин Іванович брав участь у двох історичних парадах – у листопаді 1941 року на Красній площі та Параді Перемоги у 1945 році. Проте людиною Валентин Коваленко був дуже скромною, рідко згадував військове минуле і про це мало хто знав – він узагалі дуже неохоче розповідав про Другу світову.

Серед подій, які закарбувалися в його пам'яті, згадував своє повернення на "полуторці" із завдання. Це було взимку 1942 року. Машину зупинив розхристаний військовий високого звання – генерал – без підлеглих і наказав везти його в розташування наших військ. Права брати попутників Коваленко не мав, тому відмовився. Генерал вдарив його і змусив везти. Вже серед своїх  з'ясувалося, що генерал потрапив у оточення, втратив своїх підлеглих, і,  намагаючись врятуватись, утік. Генерала розстріляли без суду і слідства. Ще одна важлива подія, яку інколи згадував, – одержання "студебекерів" (великих вантажівок) із США у 1943 році.

Основні віхи із військової біографії Валентина Івановича: на службі з 1939 року до літа 1946 року, був стрільцем, шофером у стрілецькому батальйоні, зенітному полку, зенітно-артилерійському полку. Був нагороджений багатьма медалями та Орденом Вітчизняної війни II ступеня. 

Після повернення з війни у 1946 році Валентин Коваленко закінчив навчання у Індустріально-механічному технікумі і здобув спеціальність "технік-механік". У 1949 році влаштувався на роботу в Київський політехнічний інститут. Почавши трудову діяльність навчальним майстром, за деякий час став завідувачем лабораторії кафедри хімічного машинобудування факультету хімічного машинобудування. На цій посаді плідно пропрацював багато років і доклав чимало зусиль для  створення навчальної та матеріально-технічної бази кафедри.

Активна суспільна і трудова діяльність Валентина Івановича завжди була прикладом сумлінного ставлення до доручених справ. Валентин Іванович був токарем шостого розряду і виконував найскладніші роботи. Він допомагав студентам і всім здобувачам наукового ступеня при створенні експериментальних установок, надавав слушні зауваження  і поради, пропонував засоби вдосконалення, допомагав знайти вдалі технічні рішення. Всі знайомі Валентина Івановича говорили про його "золоті руки".

Плідна робота була високо оцінена державою – у 1982 році Валентин Коваленко був удостоєний високої урядової нагороди – ордена "Трудового Червоного Прапора". У КПІ його багаторічна робота також була неодноразово відзначена Подяками і Почесними грамотами декана, ректора.

Пішов з життя Валентин Іванович у 1995 році…

Підготовлено за спогадами сім'ї
Валентина Коваленка за сприяння Ради ветеранів КПІ ім. Ігоря Сікорського

Бібліотечка газети «Київський політехнік»

Бібліотечка газети «Київський політехнік» надає читачам доступ до книжкових видань, підготовлених співробітниками редакції та дописувачами газети. Деякі з них вже вийшли друком на папері, інші поки що можна прочитати лише в електронному варіанті. Це книжки з історії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», біографії великих науковців, збірки публікацій газети різних років з різноманітної тематики тощо. Редакція газети планує час від часу поповнювати бібліотечку. Про нові надходження ми повідомлятимемо в газеті та на її Інтернет-сторінках.