Нещодавно у медіа було поширено новину про те, що доцентка кафедри зварювального виробництва Навчально-наукового інституту матеріалознавства та зварювання (ННІМЗ) імені Є.О. Патона КПІ ім. Ігоря Сікорського Євгенія Чвертко стала першою в Україні та Східній Європі жінкою, яка отримала престижну відзнаку від Міжнародного інституту зварювання (МІЗ) – організації, що визначає світові стандарти у технологіях зварювання. Серед заслуг Євгенії Петрівни – допомога у процесі скасування членства росії у МІЗ. На даний час Є. Чвертко є членом Міжнародної ради з авторизації, яка навчає і сертифікує фахівців у галузі зварювання. А ще вона – заступниця директора НН ІМЗ з міжнародного співробітництва. Отож у новому навчальному році Євгенія Чвертко продовжить системне використання власних педагогічних навичок та досвіду колег на основі новітніх досягнень науки і техніки у галузі зварювання, що підвищує ефективність навчального процесу для здобувачів освіти. Цю та інші цікаві теми обговорив під час інтерв'ю з нею кореспондент "Київського політехніка". Під час бесіди з Євгенією Петрівною він також поцікавився про те, як складалася її наукова та викладацька біографія. З цього, власне, і почалася розмова.
❤️
– Отже, пані Євгеніє, майже 14 років тому "Київський політехнік" розповів про переможців університетського конкурсу "Молодий викладач-дослідник 2011", серед яких були й ви. Для тогочасного, переважно чоловічого за складом, зварювального факультету це була перша подія в його історії. Хотілося б дізнатися, хто посприяв вам у виборі майбутнього фаху? Згадайте, будь ласка, ваші перші студентські кроки у цю непросту з інженерної та наукової точок зору професію.
– Річ у тім, що я народилася у сім'ї інженерів-зварників. Звідси і вплив на мій вибір майбутньої професії. Мій батько – відомий вчений, кандидат технічних наук, протягом усього життя працював в Інституті електрозварювання імені Є.О. Патона. Тож, як то кажуть, донька пішла шляхом батьків, вступила на зварювальний факультет і в 2001 році з відзнакою закінчила його магістратуру. Зазначу, вчитись було доволі важко. До того ж, мені, випускниці спеціалізованої школи гуманітарного профілю, на першому курсі університету математика, фізика і хімія здавалися складними. Але пощастило з педагогами, адже вони були дуже вимогливими, проте навчальний матеріал викладали на високому рівні.
– Чи були у навчальній групі ще дівчата, окрім вас? Ким вони працюють тепер?
– На нашому потоці, а це три групи, на першому курсі було п'ятеро дівчат, проте до випуску дійшли лише три. Знаю, що вони за фахом не працюють, проте не забуваймо, що від дня отримання дипломів минуло понад 20 років.
– Куди сягнула ваша наукова траєкторія згодом?
– Працювала асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри електрозварювальних установок, з 2020-го – доцентом кафедри старт-технологій з'єднань та інженерії поверхонь, а від 2022 року працюю доцентом кафедри зварювального виробництва. Впродовж науково-викладацької діяльності брала участь у наукових розробках з автоматичного керування зварювальними процесами та із забезпечення якості зварних з'єднань. У 2011 році захистила кандидатську дисертацію на тему "Моніторинг процесу контактного стикового зварювання оплавленням". Результати представлених розробок було впроваджено під час будівництва нових та реконструкції існуючих об'єктів НСК "Олімпійський", зокрема під час монтажу ригелів верхнього ярусу глядацьких трибун VIP-сектора та плит перекриття зони під'їзду автобусів спортивних команд. Матеріали роботи було представлено на Міжнародному конгресі зі зварювання "Advanced Welding Science and Technologies – 2011" в Анталії (Туреччина), де ця робота отримала відзнаку.
– Це перші успіхи, а потім була низка наукових праць та випуск підручників?
– Так, маю наукові праці, є співавтором трьох підручників для міжнародних інженерів зі зварювання, виданих "Springer" (два підручники було відзначено на конкурсах КПІ ім. Ігоря Сікорського на кращий підручник, монографію, навчальний посібник у 2023 і 2024 роках). Я є лауреатом Державної премії в галузі освіти 2018 року за роботу "Розробка та впровадження інноваційних технологій навчання для підготовки кваліфікованих робітничих кадрів за професією "Зварник".
– Про цю нагороду докладніше, будь ласка.
– Це визнання моїх заслуг за розробку нового стандарту для фахової підготовки за професією "Зварник". Стандарт є повністю гармонізованим з європейськими та міжнародними програмами. Він передбачає незалежну атестацію та можливість для випускників отримати сертифікат зварника міжнародного зразка одразу після завершення навчання. Згідно з чинним національним стандартом для отримання сертифіката потрібна наявність піврічного досвіду роботи після завершення професійного навчання.
– Євгеніє Петрівно, знаю, що серед ваших нагород є медаль "Народна шана українським науковцям 1918 – 2018" . Ці нагороди вручали у Великій конференц-залі Національної академії України в ознаменування століття НАН України. "За вагомий внесок у розвиток вітчизняної освіти і науки" – цитата з диплому лауреата високої нагороди. Як кажуть, за що відзначили?
– Це ще одна оцінка моєї праці. З 2007 року виконую обов'язки заступника декана з міжнародного співробітництва, де проводжу роботу з іноземними студентами. Наразі обіймаю посаду заступника директора НН ІМЗ з міжнародної співпраці.
– Проте це не єдиний факт з вашої наукової біографії. Будь ласка, розкажіть докладніше про діяльність Навчального центру.
– Так, 16 років тому мене призначено куратором Навчального центру на базі зварювального факультету, акредитованого Міжнародним інститутом зварювання. Зазначу: наш Центр готує фахівців кваліфікаційного рівня "Міжнародний інженер зі зварювання". У 2010-му повноваження було розширено. На сьогодні ми проводимо навчання міжнародних інженерів, технологів та спеціалістів зі зварювання.
– А як щодо Міжнародного інституту зварювання? Чим займаєтеся у цій установі?
– З 2009 року обіймаю посаду виконавчого директора Уповноваженого національного органу Міжнародного інституту зварювання з підготовки та атестації персоналу. Основна діяльність пов'язана із питаннями навчання, перенавчання, атестації та сертифікації персоналу зварювального виробництва та сертифікації виробництва. Загалом, з 2007 року під моїм керівництвом на базі КПІ імені Ігоря Сікорського щорічно навчаємо групи інженерів та технологів. Підготовлено майже 400 фахівців. Навіть у 2022 році, під час широкомасштабної агресії росії проти України, був випуск спеціалістів. Зазначу, що Центр є структурною одиницею НН ІМЗ. У 2023 році розширено відповідну ліцензію на кваліфікацію "Міжнародний спеціаліст із зварювання".
– Євгеніє Петрівно, продовжуємо говорити про вашу міжнародну діяльність. Ви є аудитором функціонування атестаційних і сертифікаційних центрів?
– Уточнюю, з 2010 року я є членом делегації в European Federation for Welding, Joining and Cutting (Європейська федерація зі зварювання, приєднування та різання). А у 2018 році я стала першим представником України – аудитором діяльності атестаційних і сертифікаційних центрів International institute of Welding та European Federation for Welding, Joining and Cutting. Між іншим, протягом 2021 – 2024 років входила до складу Ради директорів цієї організації. До речі, у складі цієї ради є особи, які туди входять, як ми кажемо, за посадою, а є й такі, хто має пройти за конкурсом. Це про мене. Я є першою жінкою, яка пройшла за конкурсом від України. До мене до складу ради протягом 2009 – 2012 років входив за посадою академік Костянтин Андрійович Ющенко як представник країни, що мала приймати щорічну асамблею.
– Діяльність у Міжнародному інституті зварювання передбачає роботу у різних робочих групах. Чим займаєтеся ви?
– Поточними завданнями є розробка гармонізованих іспитів для різних категорій персоналу. Маю на увазі, що існують національні іспити (у цьому разі ліцензовані атестаційні центри розробляють програми іспитів самостійно). А гармонізовані іспити є однаковими для всіх, хто хоче атестуватись за міжнародними програмами: координаторів, зварників, операторів зварювальних робіт, персоналу з інспекції тощо. Ясна річ, що актуалізація програм навчання є пріоритетною. Сьогодні програми навчання переформатовуємо в Competence Units. Для деяких програм такі модулі можуть частково збігатися, у такому випадку претендент на кваліфікацію може перезараховувати модулі. Таку систему вже запроваджено для зварників (робітників), при цьому в Україні уже були випадки, коли спеціалісти за сукупністю попередньо складених іспитів отримували диплом, не навчаючись додатково. Наступна задача – щоб у програмі окрім аудиторних годин були зазначені кредити. Мова не про ECTS, як в університеті, а ECVAT – практично те ж саме, але для професійних кваліфікацій. Хоча сутність є спорідненою.
– У яких вітчизняних, закордонних наукових виданнях публікували свої праці?
– Упродовж останніх років опублікувала у співавторстві три підручники у видавництві "Springer". Із вітчизняних видань – найбільше співробітничаю із журналом "Автоматичне зварювання".
– Чи підтримуєте творчий зв'язок з вашими студентами-випускниками?
– Свого часу була кураторкою програми подвійного диплому з Університетом м. Уберландія (Бразилія). Досі спілкуємося з випускниками цієї програми. Максим Зіберов та Ярослав Схабовський працюють в Бразилії (зварювальне виробництво, інспекція). Юрій Єгоров після успішного захисту роботи повернувся в Україну, спочатку створив власний бізнес з адитивного виробництва, тепер служить в ЗСУ. Фарід Джабраїлов – повернувся додому в Баку, працює в компанії з будівництва підземних споруд. Отже, творчий і суто людський зв'язок існує.
– Євгеніє Петрівно, бажаю вам подальших успіхів на науковій та педагогічній ниві.