Чому тринадцять?
13 січня дехто з нас за звичкою відзначає "старий Новий рік". Дивне "свято", значення якого годі пояснювати іноземцям – дуже небагато в світі країн, окрім тих, які колись входили до складу російської імперії, де існує щось подібне. В нас більшість освічених людей, звісно, знають, що оті 13 діб, які нині відділяють справжній Новий рік від так званого "Старого", дісталися нам у спадок від запровадженого ще 45 року до нашої ери Юлієм Цезарем календаря, який так і називали – "юліанський". Рік у ньому був на 11 хвилин 14 секунд довшим за тропічний (це проміжок часу між двома послідовними проходженнями центру Сонячного диска через середню точку весняного рівнодення), який сьогодні є основною календарною одиницею часу. Поступово ці "зайві" хвилини складалися в тижні, місяці та роки. Нарешті 1582 року з ініціативи та за участі Папи Римського Григорія XIII було проведено календарну реформу, яка цю помилку виправила. На той час різниця між датами весняного рівнодення дорівнювала 10 дням. Новий, точніший календар отримав назву "григоріанського".
Російська імперська влада вперто не бажала переходити з юліанського на григоріанський календар, на який з кінця XVI і до середини XVIII століття перейшла більшість цивілізованих держав. У росії ж і на територіях, які входили до неї як колонії, це відбулося лише в 1918 році – вже після "жовтневого" перевороту, коли різниця в часі між ліком років за "старим" (себто, юліанським) і "новим" (григоріанським) стилями становила 13 діб. Ця різниця, до речі, продовжує зростати, і після 2100 року сягне 14 діб.
Цікаво, чи буде хтось і тоді якось відзначати "старий" Новий рік? І взагалі, наскільки коректно називати так лише юліанське новоліття?
Який "старий Новий рік" вважати правильним?
Відповідь не така очевидна, як здається. Адже наші пращури відзначали настання Нового року не 1 січня, а в перші весняні дні, найближчі до весняного рівнодення, – це пов'язувалося з відродженням Природи після зимових негод. Лише після прийняття християнства на Русі було встановлено чітку дату початку року – 1 березня: за переказами це відповідало дню створення світу. Згодом день нового року було перенесено на 1 вересня. І лише 1700 року жителі підросійських територій вперше зустріли його разом з більшістю інших християнських народів 1 січня. То який Новий рік варто вважати "старим" і відповідним чином відзначати?! Тим більше, що були, можливо, й інші дати, які колись вважалися початком року. На певні роздуми, скажімо, наштовхує один експонат Національного музею історії України.
Глек? Ні – календар!
Мова про старовинний глек, який 1899 року під час розкопок біля села Ромашки на Київщині знайшов визначний київський археолог Вікентій Хвойка (див. фото). Цей на перший погляд звичайний глиняний горщик став одним із найвідоміших артефактів Черняхівської культури.
Чому? А тому, що це не просто виготовлена на гончарному колі керамічна посудина доволі витонченої форми: як з'ясували дослідники, це сакральний глек-календар. І нанесені на його крутих боках дві нерівної ширини смуги з рисок і знаків – це, насправді, не орнамент чи химерні прикраси, а календарно-магічні символи.
Власне, те, що ще до випалу на сиру глину виробу було нанесено не орнамент, історики зрозуміли доволі швидко – ті сотні значків і великих та маленьких геометричних фігур були вичавлені без системи або ритму, які є основою будь-якого орнаменту. Складніше було їх розшифрувати. Вдалося це за кілька десятків років по тому відомому історикові Борису Рибакову.
У своїх міркуваннях вчений відштовхнувся від зображеної на верхньому поясі глека геометричної фігури – неправильного кола з 6-ма шпицями, відомого як "Громовий знак" Перуна – верховного бога древніх слов`ян, повелителя громів, блискавок і дощів, бога родючості. Правіше на тому ж поясі було нанесено і два хрести – слов'янський символ свята Купайла (або Купала), яке було приурочено до дня літнього сонцестояння і відзначалося в ніч проти 24 червня. Ці символи розділяли 27 малесеньких квадратиків – їхнє число повністю відповідає кількості днів між цими двома святами. А лівіше – два стилізовані серпи та три снопики – символ початку жнив, який припадав на кінець липня-початок серпня. І ще декілька десятків значків, які багато чого можуть розповісти уважному дослідникові. Отож глек слугував сільськогосподарським календарем! А сакральним чи культовим його вважають тому, що за допомогою знаків нижньої смуги чи, радше, пояса можна визначити у місяцях кількість дощових днів. При цьому вони збігаються з чотирма дощовими періодами, оптимальними для вирощування ярових культур на Київщині, значить на глиняному календарі вказано кількість дощів, потрібних для доброго врожаю! Себто це ідеальна картина погоди, про яку люди мають просити Перуна.
Щоправда, охоплював цей календар лише приблизно 4 місяці – з травня по серпень – тобто період сільськогосподарських робіт на Київщині. Найважливіший період року, бо на літо припадають головні роботи хліборобів. Недарма ж навіть роки східні слов'яни рахували по літах – звідси, до речі, синонімічне до слова "рік" значення слова "літо". Пам'ятаєте, у Тараса Шевченка: "І день не день, і йде не йде,//А літа стрілою//Пролітають…".
А втім, про розкриття таємниць Ромашківського глека можна прочитати в спеціальних історичних працях, а нас цікавить відповідь на питання, чи не могли ті люди, які жили за цим календарем, вважати початком нового року настання літа? Швидше за все, могли.
Отож, тому, хто жартома чи всерйоз збирається зустрічати "старий Новий рік", варто здати собі справу – коли ж це, насправді, потрібно робити.