Майже два століття тому Французька академія наук започаткувала конкурси на розв'язання актуальних наукових проблем із присудженням переможцям значних грошових премій. У 1731 році Лондонське королівське товариство заснувало першу наукову нагороду - медаль Коплі. Із тих часів кількість різноманітних медалей і нагород за наукові досягнення перевищила кілька сотень, серед яких символом найвищих досягнень стала Нобелівська премія, заснована наприкінці XIX ст. шведським інженером і промисловцем Альфредом Нобелем (1833-189б).
На жаль, далеко не всі науки охоплено Нобелівською премією. Як не дивно, але й математика, "цариця наук", волею засновника премії не належить до "Нобелівських". Чим же "насолили" математики видатному меценату, який позбавив їх своєї премії? Тим більше, що в першому варіанті заповіту й математику було названо Нобелем серед премійованих (а отже, й "прем'єрних" наук). Історики називають тут дві версії.
Версія перша (франко-американська): видатний шведський математик Міттаг-Леффлер у молодості був конкурентом А.Нобеля в боротьбі за прихильність однієї чарівної особи жіночої статі, яка врешті-решт віддала перевагу саме математику. Розповідають, що коли А.Нобель у списку претендентів на свою премію побачив прізвище колишнього конкурента, то шалено обурився і наказав не просто викреслити ненависного суперника, а й зробити так, щоб надалі в його премії математикою й "не пахло".
Версія друга (шведська): під час складання Нобелівського заповіту Міттаг-Леффлер був безумовним лідером шведської математики. Нобель, звичайно, знав про це, як і те, що, заснувавши премію з математики, він тим самим створить реальну передумову для присудження її Міттаг-Леффлер у, до якого (це доведено!) почував глибоку особисту неприязнь із причин, можливо, дещо відмінних від вищевказаних.
Ця майже детективна історія залишила математику на тривалий час без міжнародної премії. Першим, хто не лише помітив цю несправедливість, але й спробував її виправити, став Д.Ч.Філдс - професор математики різних університетів Нового Світу, а в 1923 - 1932 роках -голова оргкомітету міжнародних математичних конгресів. Він запропонував створити міжнародну премію за найбільш видатні досягнення з математики. Пропозицію Філдса було остаточно затверджено у вересні 1932 р. на Міжнародному математичному конгресі в Цюриху. Сам він, на жаль, не дожив до цієї знаменної події лише місяць. Більшу частину свого спадку Філдс заповів Міжнародній математичній спілці для створення преміального фонду.
Ураховуючи великі заслуги Філдса у справі створення премії, вирішили присвоїти вищій математичній нагороді його ім'я. Премію Філдса традиційно вручають молодим математикам
один раз на чотири роки, під час проведення Міжнародних математичних конгресів. Премія складається із золотої Філдсівської медалі та грошової винагороди, розмір якої залежить від стану Фонду Філдса.
У 1982 р. з'явилась нова міжнародна премія, яка носить ім'я видатного фінського математика, колишнього президента Міжнародної математичної спілки Р.Г.Неванлінни (1895 -1980) і присуджується молодим ученим за визначні досягнення в галузі розробки математичних аспектів інформаційно-комп'ютерних наук.
Видатною подією в науковому житті нашої планети стало створення Абелівської премії. У серпні 2001 р. прем'єр-міністр Норвегії Дженс Стольтенберг оголосив про створення премії Абеля, нової міжнародної премії з математики. Премію названо на честь геніального норвезького математика Н.Х.Абеля (1802-1829).
"Роботи Абеля вищі моїх похвал, тому що вони вищі моїх робіт" - ці запізнілі слова визнання належать "королю математиків" К. Гауссу і лише підсилюють трагізм долі вченого, якому не судилося прожити й 27 років. Але за своє коротке життя Н.Абель встиг зробити надзвичайно багато і навічно вкарбував своє ім'я в історію математичної науки. Справжнє визнання праці Абеля отримали лише після його смерті. Коли вчені розібрались у його відкриттях, стало цілком зрозуміло, що його роботи є основою найважливіших розділів сучасної математики. Вони обумовили розвиток теорії Галуа, теорії функцій комплексної змінної, теорії інтегральних рівнянь, теорії степеневих рядів, теорії інтерполяції функцій, теорії функціональних рівнянь, теорії чисел. Роботи Абеля стали відправним пунктом для досліджень Якобі, Вейєрштрасса, Рімана, Пуанкарета багатьох інших. Математика збагатилась такими поняттями, як аб елеві диференціали, інтеграли, рівняння, функції, групи, ознаки
збіжності, многовиди, методи підсумовування та ін.
Для того, щоб відзначити ювілей Н.Абеля, за пропозицією кафедри математики університету в Осло уряд Норвегії й вирішив установити премію за зразком Нобелівської. Початковий фонд Абелівської премії буде становити 200 мільйонів норвезьких крон (23 млн. доларів США). Сума премії коливатиметься відповідно до розмірів фонду. Сума першої премії буде дорівнювати 816 000 доларів США. ЇЇ вперше буде вручено - З червня 2003ропу.
Слід зазначити, що ідею створення міжнародної премії на честь Абеля було вперше запропоновано норвезьким математиком Софусом Лі наприкінці XIX ст. У 1902 р., коли відзначалося 100-річчя з дня народження Нільса Абеля, король Швеції та Норвегії Оскар II запропонував реалізувати цю ідею, але пропозиція так і залишилася пропозицією, оскільки союз між цими двома країнами розпався в 1905 році. Майже сто років чекали математики "свята на своїй вулиці". І ось нарешті дочекалися.
Премія Абеля буде контролюватись Норвезькою академією наук. Плануючи створення премії, Академія тісно співпрацювала з Академією наук Швеції, яка займається Нобелівською премією. За погодженням із Міжнародною математичною спілкою Норвезька академія наук буде призначати спеціальну комісію, що буде складатися з п'яти експертів і 20 - ЗО науковців-радників комісії. Радники будуть вивчати роботи претендентів на премію, а потім передавати їх на розгляд комісії. Комісія і радники будуть міжнародними і будуть охоплювати як представників Норвегії, так й інших країн світу.
Виконавчий комітет Міжнародної математичної спілки наголосив, що створення премії Абеля - це найважливіший проект за багато років розвитку математики в усьому світі.