З художником Григорієм Синицею вперше я зустрівся у 1988 році в Київському політехнічному інституті на його персональній виставці. Монументальні і станкові твори Григорія Синиці були розміщені у двох великих експозиційних холах сьомого корпусу.
У виставковій залі ім. В.Кушніра ФС відбулася виставка фотографій Леоніда Луб’янова, старшого наукового співробітника науково-дослідної лабораторії акустоелектроніки ФМФ, ветерана КПІ, який працює тут уже сорок років.
«Я безповоротно зрозумів і засвоїв: народне мистецтво – першоджерело художніх форм... Воно відоме давним-давно, воно жило, набиралося сил у народі, в його надрах. Етнографічні, сюжетні, інші ознаки – це ще не народність.
У 1966 році я прийшов до Григорія Івановича Синиці, який у той час був без бригади монументалістів. Видатні художники – А.Горська, В.Зарецький, Г.Зубченко, Г.Марченко, керівник Г.Синиця – створили в м. Донецьку високохудожні твори в техніці флоромозаїка, яких до того часу в Україні не було.
У грудні київські екскурсбюро – “Цікавий Київ”, “Фрески Києва”, “КЛІО” та інші – завалені заявками на екскурсію “в Новий рік” – на Клавдіївську фабрику ялинкових іграшок.
Справжнім святом для всіх студентів, викладачів та працівників НТУУ “КПІ” є щорічний мистецький конкурс “Таланти – КПІ”. Завдяки йому талановиті люди щоразу отримують можливість проявити себе, представивши свої твори. Час проведення виставки закінчився, а журі визначилось із переможцями.
23–24 листопада 2007 року в НТУУ “КПІ” на базі Музею історії КПІ відбувся круглий стіл “Проблеми і перспективи розвитку музеїв ВНЗ України”.
Увечері 16 листопада в залі засідань Вченої ради святкували 60-річчя Народної академічної хорової капели КПІ.
Віталій Іващенко народився у місті Смілі Черкаської області. По материнській лінії – з хліборобів, по батьківській – з учителів. Тато й мама працювали на залізниці.
Діти – найкраще, що має будь-яке суспільство. Вони – цвіт нації, з якого при правильному догляді зростуть гарні плоди, що принесуть користь країні та світові. Саме тому першочергове завдання кожної людини – ростити дітей так, щоб вони стали її гідним майбутнім.
