З тезою, що освіта має відповідати запитам суспільства, погоджуються всі учасники освітнього процесу. Щоби підготувати компетентного фахівця, виш зацікавлений залучати на навчання здібних вмотивованих абітурієнтів. І тут для ЗВО широке поле діяльності – від створення неповторного іміджу закладу до індивідуальної роботи зі старшокласниками.
КПІ ім. Ігоря Сікорського постійно розширює взаємодію з потенційними студентами за різними напрямами, зокрема і через їхню підготовку та залучення до участі у предметних олімпіадах. Про свою роботу зі школярами розповідає керівниця секції "Електроніка та приладобудування" відділення "Технічних наук" Київської Малої академії наук, старший викладач кафедри мікроелектроніки ФЕЛ, доктор філософії Ганна Шевлякова.
Олімпіадний рух – це не просто гра чи інтелектуальний спорт. Це, передусім, системна робота і середовище, у якому формуються майбутні фахівці. Саме ці діти, які поглиблено вивчають один чи кілька предметів, працюватимуть у науці, інженерії та технологіях, розвиватимуть обороноздатність, відбудовуватимуть Україну. Тож попри війну, блекаути й холодні укриття, наставники продовжують працювати з талановитою молоддю, підтримуючи її зростання та мотивацію з вірою в успішне майбутнє нашої країни.
Розмову пані Ганна розпочала з новини, яка її вельми потішила: команда м. Києва, яку вона супроводжувала на всеукраїнському етапі олімпіади з інформаційних технологій, здобула абсолютну перемогу (на фото). "До цієї події я прийшла через діяльність у КМАН, поєднуючи її з роботою на кафедрі, – ділиться керівниця. – У межах секції "Електроніка та приладобудування" ми вивчаємо основи електроніки, схемотехніки та програмування мікроконтролерів Arduino і ESP32. Водночас учні залучаються до проєктної діяльності, що дозволяє їм розвивати інженерне мислення, навички аналізу та самостійної роботи. До цієї роботи долучаються й викладачі ФЕЛ, пропонуючи теми від сенсорних елементів до комплексних інженерних рішень".
Звучить наче буденно: абсолютна перемога на всеукраїнському етапі. Та за цією буденністю приховані години і години напруженої підготовки. Усього за п'ять днів учасникам належало стати справжньою командою. "Ми разом готувалися до етапів, розбирали завдання попередніх років. Мій власний досвід участі в олімпіадах допоміг швидко вибудувати цей процес: звернути увагу на типові помилки, підказати ефективні підходи до задач і олімпіади загалом. Після кожного туру ми аналізували задачі, і учасники знаходили різні шляхи їх розв'язання. Така взаємодія дає учням не лише знання, а й розуміння різноманітності мислення та підходів", – наголосила викладач.
Як ми уже згадали, у спілкування зі школярами науковиця привносить власний досвід участі у турнірах. "Мій власний інтерес до олімпіадного руху сформувався ще в школі. З 9-го класу я почала займатися програмуванням і вже за 3 місяці здобула перемогу в олімпіаді з інформатики у своєму місті. Потім були перемоги на обласному рівні та участь у всеукраїнському етапі", – згадує Ганна Шевлякова. "Атмосфера змагальності, середовище однодумців, складні задачі та постійний розвиток значною мірою вплинули на те, що я, випускниця школи у невеликому місті Луганської області, вступила на бюджет в один з кращих технічних університетів країни НТУУ "КПІ", як він тоді називався", – підсумовує вона. І додає: "Значною мірою цьому я завдячую Людмилі Булигіній, інженеру НН ФТІ, володарці премії Global Teacher Prize Ukraine 2022, яка свого часу готувала мене до олімпіад і конкурсів, мотивувала до вступу в КПІ, а згодом залучила до роботи з учнями вже як керівника. Саме завдяки таким людям формується наступність поколінь і передається досвід роботи з обдарованими учнями".
У Київській політехніці Ганна Шевлякова пройшла шлях від студентки, яка захоплювалася програмуванням, до старшого викладача, що ділиться досвідом із новим поколінням. Ще з 3-го курсу вона почала займатися дослідницькою діяльністю, а вже на 4-му опублікувала першу наукову статтю. У 2018 році вступила до аспірантури, як зізнається, саме через бажання ділитися своїми знаннями з іншими, і одразу після захисту дисертації у вересні 2021 року почала свій трудовий шлях на кафедрі мікроелектроніки. Професія викладача виявилася досить непростою: доводиться балансувати між навчальною та науково-дослідною діяльністю, виконуючи, водночас, великий обсяг адміністративно-організаційних завдань, і з кожним роком вимоги стають все жорсткішими. "Але коли зустрічаєш вмотивованих студентів та учнів, вони надихають тебе рухатися вперед", – говорить науковиця.
Аналізуючи олімпіадний та турнірний рух, наставниця зауважує, що змагання дають учням не лише знання, а й важливі практичні навички: "Олімпіадний формат розвиває індивідуальні компетентності, вміння працювати з комплексними завданнями, будувати план розв'язання, розставляти пріоритети та керувати часом, адже обсяг завдань зазвичай перевищує можливості виконання за відведений час. Турнірний рух формує навички командної роботи, спільного прийняття рішень і розподілу ролей. Не менш важливою є взаємодія з однодумцями. Спільна підготовка, обговорення задач і обмін підходами значно пришвидшують розвиток учнів".
Виходячи з власного досвіду, Ганна Вікторівна наголошує, що університети не повинні стояти осторонь цієї діяльності. Виші мають брати активну участь у підготовці обдарованої молоді, адже олімпіадні задачі часто виходять за межі шкільної програми. "Профорієнтаційна робота – через взаємодію учнів з університетом у форматі гуртків, олімпіад, проєктів та онлайн-занять – має бути системною і починатися значно раніше кінця 11-го класу, – відзначає вона. – Такий підхід дозволяє свідомо обирати спеціальність, а участь університету як майданчика змагань і освітніх подій дає змогу учням з різних регіонів познайомитися з університетським середовищем".
Триває війна, у зв'язку з цим можна відмовитись від багато чого, але не можна позбавляти наших дітей шансів ставати досконалішими, знаходити друзів-однодумців, і, можливо, завдяки цьому вплинути на краще майбутнє країни. Бережімо Вчителів, бережімо дітей. Підтримка освіти, науки та вчителів сьогодні є інвестицією в майбутнє.