Провесінь кожного року для Юрія Богомола – завідувача кафедри високотемпературних матеріалів та порошкової металургії (ВМПМ) КПІ ім. Ігоря Сікорського, лавреата Національної премії України імені Бориса Патона 2025 року, є особливою як для людини, яка любить звичні житейські справи.
Природа оживає. Ще з дитячих років йому по душі така погода: коли небо над рідним Юрію Івановичу місту Полонне, що на Хмельниччині, стає прозорим після першого теплого дощу. Отже, у рідному садку, що пригорнувся до батьківської хати, незабаром духмянітимуть бруньки фруктових дерев. Тут він відпочивав після шкільних занять. Тут готувався до вступних іспитів у Києві. Сюди повертався під час студентських канікул, щоби надихатися чистим подільським повітрям, прогулятися звивистими берегами річки Хомори, пройти алеями Полонського парку. "Життя – як книга, – ділиться роздумами мій співбесідник. – Адже іноді хочеться згадати давні часи, повернутися до рідних місць. Я щасливий через те, що маю таку можливість". Він розповідає про побутові плани: оновити садок, попоратися на городі, допомогти поважного віку батькам – Івану Олексійовичу та Тетяні Іванівні…
… А проте ця розповідь не про почуття та емоції Юрія Івановича від перебування на малій батьківщині. Вона – про наукову діяльність відомого українського вченого у галузі досліджень процесів у тугоплавких речовинах. Тим більше, що кафедра, яку очолює Юрій Богомол, є провідним центром в Україні з підготовки інженерів та дослідників з мате-ріалознавства, розробки композиційних, порошкових та керамічних матеріалів.
Метою кореспондента "КП" було побувати в одній з лабораторій кафедри ВМПМ, пересвідчитися на власні очі у користі від діяльності потужних установок та 3D принтерів, що продукують сучасні матеріали та деталі подвійного призначення з використанням тугоплавких сполук, порошкових конструкційних матеріалів, спеціальних покриттів і високоефективних емісійних матеріалів. Перед початком відвідин розпитую Юрія Івановича про його шлях у науку. На мить він подумки повертається у роки дитинства і юності. Відмінник, золотий медаліст однієї зі шкіл у Полонному мріяв вчитися у Київському політехнічному інституті.
"А чому все-таки обрали для навчання саме КПІ?" – перепитую.
"Усім, хто цікавиться навчанням у нашому університеті, давно відомо, що тут створено колективи прекрасних лекторів, осередки дослідників, написано кращі підручники і посібники, впроваджено методичні розробки для вищої освіти, – каже Юрій Богомол. – Я дізнався про це ще у старшій школі. Отже, усвідомлював, що на мене чекає вступ до КПІ. Тому вчився на відмінно. Закінчив підготовче відділення. Як не є, а це є ґрунтовною підготовкою до складання, вибачте за тавтологію, складних іспитів. Навряд чи хтось заперечуватиме, що Київський політехнічний – провідний навчальний заклад нашої держави. Десятиліттями доведено, що роль університету в справі підготовки фахівців унікальна. Це досягається завдяки синтезу якості викладання з глибиною проникнення в сутність явищ природи чи технологій виробничих процесів, які вивчають студенти. З висоти своїх педагогічних та дослідницьких років стверджую: наукові і педагогічні школи різних кафедр КПІ ім. Ігоря Сікорського дбайливо зберігають і розвивають, навіть попри сьогоднішню складну ситуацію, пов'язану з російсько-українською війною, власні традиції, передають їх наступним поколінням педагогів і дослідників. Розумне, оптимальне сполучення викладання інженерних та фундаментальних наук гарантує позитивний результат для випускників, зокрема нашого Навчально-наукового інституту матеріалознавства та зварювання імені Є.О. Патона (НН ІМЗ). Вдале працевлаштування на престижні виробничі підприємства – це гарантія, яку надає диплом. А його потрібно підготувати та захистити, а для цього – наполегливо працювати в часи навчання в бакалавраті, магістратурі та аспірантурі. Це життєва аксіома.
Тепер про дослідництво. Сьогодні разом з колегами переймаємося відпливом кращих наукових і педагогічних кадрів, зокрема й через недостатню матеріально-технологічну базу. Проте, переконаний, що ми з однодумцями з цим впораємося. Надіємось, що незабаром завдяки новим міжнародним проєктам, а також діловим партнерам до нашої лабораторії надійде і 3D принтер для друкування деталей на основі металевих порошків. На кафедрі розробляються нові технології електронно-променевого спікання (Electron Beam Melting, EBM) під керівництвом мого вчителя і попередника на посаді завідувача кафедри, багаторічного декана ІФФ, доктора технічних наук, професора, академіка НАН України, заслуженого діяча науки і техніки, лавреата Державної премії України Петра Івановича Лободи. Саме він під час нашого першого знайомства зміг переконати мене, що наука про матеріалознавство – це цікаво і захопливо. Я погодився і жодного разу про це не пошкодував. Вважаю, що попри складну ситуацію маємо з колегами позитивні результати. Це не гучні слова: разом з партнерами, серед яких випускники НН ІМЗ, продовжуємо оновлювати виробничо-дослідницьку базу наших лабораторій, значить, є високий науково-технічний потенціал. Розуміємо важливість професійно-орієнтованої освіти, розширюємо партнерство з роботодавцями. Як не є, а КПІ ім. Ігоря Сікорського залишається у топ-5 ЗВО України. Є в цьому і часточка внеску колективу нашої кафедри, зокрема моїх колег, також лауреатів Національної премії України імені Бориса Патона 2025 року – д.т.н. професорки кафедри Олександри Іванівни Юркової та к.т.н. доцента кафедри Євгена Васильовича Солодкого. Працюємо також у партнерстві з іншими лауреатами Національної премії ім. Бориса Патона: Тетяною Олексі-ївною Пріхною – докторкою технічних наук, професоркою, завідувачкою відділом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України, академіком НАН України професором Михайлом Михайловичнм Студентом – провідним науковим співробітником Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України та іншими".
Юрія Богомола та його наукових однодумців поважають і на міжнародному рівні. Доказом цьому є сотні привітань на його адресу з приводу присудження йому та його колегам Національної премії України імені Бориса Патона.
Юрій Богомол згадує про заслуги свого вчителя Петра Лободи у розвитку кафедри, Центру колективного користування "Матеріалознавство тугоплавких сполук і композитів", всього ІФФ, а згодом НН ІМЗ у сфері впровадження міжнародних проєктів, зокрема "Горизонт Європа", програми НАТО "Наука заради миру", освітнього проєкту за програмою "Tempus". Визначний вчений в галузі матеріалознавства тугоплавких матеріалів, керівник наукової школи "Матеріалознавство тугоплавких сполук і композитів" у Навчально-науковому інституті матеріалознавства та зварювання імені Є.О. Патона став наставником Юрію Богомолу як і багатьом іншим сучасним науковцям. До сьогодні Юрій Іванович вдячний за науку і яскравим викладачам, які працювали на ІФФ – Володимиру Яковичу Шлюкові, Віктору Васильовичу Морозову, Петру Антоновичу Бойку, Ігорю Івановичу Білику, Костянтину Кузьмичу Пальосі, Олексію Павловичу Епіку та багатьом іншим.
Повертаючись подумки у минуле, Юрій Богомол розповідає, як після того, як він отримав червоний диплом, його запросили до аспірантури. Він вважає, що роки навчання в аспірантурі, період роботи науковим співробітником, асистентом на рідній кафедрі – то не лише часовий термін для зарахування років до загального науково-педагогічного стажу. "Творча енергія та молода завзятість у перспективного молодого вченого не бувають випадковими. Сприятливий збіг обставин, можливість навчатися у КПІ у наступні після студентства роки, повна освітня траєкторія – від студента до аспіранта, згодом викладача, доцента і до професора – то приклад для нинішньої творчої молоді, що саме сьогодні здобуває бакалаврську або магістерську освіту", – переконаний професор Ю. Богомол. І продовжує: "Попереду ще потрібно встигнути зробити багато корисного. Це і консультації з фірмами, що впроваджують порошкову металургію у себе на виробництві, залучення випускників кафедри до розвитку лабораторії адитивних технологій, навчання студентів виробничому процесові від моделі до готового виробу".
Дослідницька діяльність члена-кореспондента НАН України Юрія Богомола спрямована на впровадження новацій у вітчизняне наукоємне виробництво. А викладання студентам курсів "Механічні властивості матеріалів", "Управління проєктами", "Організація науково-інноваційної діяльності" – це робота задля підготовки кваліфікованих інженерів і дослідників для майбутнього України попри сьогоднішні важкі випробування.
Накопичені в лабораторії досвід і знання у сфері матеріалознавства тугоплавких сполук допомогли Юрію Богомолу свого часу налагодити партнерство з Національним інститутом матеріалознавства Японії (NIMS, м. Цукуба) – провідною світовою дослідницькою установою, що спеціалізується на розробці нових матеріалів. А співпраця з випускником кафедри і провідним науковцем цього інституту Олегом Орестовичем Васильківим, який займається хімічною та структурною інженерією деформаційно-стійких карбідів, боридів та нітридів тугоплавких металів, що володіють високими механічними властивостями при температурах до 2000 °C, дозволили професорові Богомолу з колегами вийти на якісно новий рівень наукових розробок, брати участь у передових міжнародних технологічних проєктах.
"Завдяки впровадженню адитивних технологій виробник продукції врешті-решт скорочуватиме рівень енерговитратних та шкідливих з екологічної точки зору виробничих операцій, удосконалюючи технологічний процес з виготовлення чималої кількості деталей, – впевнений він. – Зверну вашу увагу на те, що адитивні технології дозволяють виготовляти і тугоплавку накладку для, приміром, фрезерувального інструменту, і складну з конструкційної точки зору деталь для військової машини, і навіть непростий за формою протез людського суглоба. Та хоч дерево щастя – багатогранний символ-талісман для залучення удачі – можна створити за допомогою 3D-принтера. Це чудові технологічні перспективи, які дозволять, по-перше, формувати у науці і на виробництві нову генерацію фахівців з матеріалознавства, по-друге, забезпечувати якісну підготовку спеціалістів для наукової та виробничої сфери економіки України, роблячи свій внесок у боротьбу за життя, за незалежність України, за справедливий мир!"
…Українська ідея "плекати свій сад", за висловом нашого видатного поета Максима Рильського, – це заклик до збереження рідної мови, культури та духовної спадщини. Вона символізує щоденне плекання національної свідомості, захист цінностей та розбудову власної держави в усіх її сферах, подібно до дбайливого догляду за рослинами у саду. Це також і про таких сучасників, як Юрій Богомол. Побажаємо йому діяти так і в подальшому!