Українсько-Японський центр КПІ ім. Ігоря Сікорського організував виставку «П’ять чаш»! На виставці була представлена авторська кераміка 7 українських керамістів для японського чайного дійства: Івана Григорчука, Володимира Кожукала, Павла Фраймана, Олександри Лебедкіної, Дмитра Білоконя, Славка Одарченка та Михайла Товстоуса.
Для Михайла Товстоуса це перша виставка, де представлені роботи його авторства.
Далі пряма мова майстра: “Важко та виснажливо працюючи на будівництві, я почав виявляти жагу до краси, до тонкої естетики й до речей, зроблених з увагою. Тоді я вперше побачив твори Павла, мого вчителя. Мені захотілося не тільки спостерігати за тим, як народжується краса, а й брати участь у процесі творення.
Відтоді, з 2014 року, я займаюся ліпленням у студії кераміки Pottery Park. Мав декілька випалів у дров'яній печі, пройшов свій шлях становлення як кераміста, проте, на мій погляд, основні зміни відбулися не так давно. Я виявив, що завжди хотів дивувати своєю роботою, створювати щось виняткове, щоби мене бачили й упізнавали за творами. А познайомившись ближче з японською філософією і чайною церемонією, я відчув, що саме ЦЕ прагнення «Я» заважає здійснювати найбільш ціноване мною – Простоту, Тишу, Цілісність і Гармонію.
Для мене це великий виклик – зліпити ПРОСТУ чашу. Для цього потрібно стати простим самому, адже глина, на мій погляд, якнайкраще передає стан людини в цей момент, кожен рух інструменту й кожен відбиток пальця, нічим не гірше за мистецтво каліграфії. На Шляху мені допомагають медитація, рефлексія, стрільба з лука, фотографія і, власне, Чай, а також неймовірні та мудрі Люди. Дякую вам!
І взагалі, нехай чаші самі про себе розкажуть…”
Дмитро Білокінь Народився в Полтаві, вже з дитинства мав жагу до малювання, ліплення, музики й узагалі всього, що повʼязане з візуальним, звуковим образом.
Далі пряма мова майстра:
“Малював постійно, невпинно, днями. Мене в цьому дуже підтримували рідні. Навчався з малих літ у всіх відомих художніх гуртках і школах Полтави. Найбільше любив і розвивав медіум графіки. З керамікою близько познайомився вже в університеті ПНТУ ім. Юрія Кондратюка, де мав честь навчатися у кращих викладачів: О. Левадного, П. Волика, О. Тарасенка, В. Ханка, М. Грибана. Неабияк вплинули на моє становлення в гончарстві й філософському сприйнятті мистецтва глини старші друзі, на той час студенти, колеги: Ю. Мирко, А. Собянін, О. Шолуха. Професійно опановував різні мистецькі дисципліни та навики на шляху навчання і захистив обидві дипломні роботи з кераміки, де поєднував техніки гончарування, ліплення, комбінування з металом. Отримавши диплом магістра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва в 2011 році, розпочався мій особистий поступ у мистецтві, і кераміка не полишає моє серце й дотепер.
Власну майстерню обладнав у старій, сімейній хаті, де я зростав і провів дитинство. Там сформувалися основи мого мистецького бачення. Першу електричну піч, незадовго до свого переходу у інший світ подарував мені батько. Також він зробив для мене гончарне коло на якому я працюю і досі. Я багато чому навчався, експерементував з технологіями, випалами. Спочатку надихався народною, традиційною керамікою, виробив свій стиль і підхід, орнаментацію. Аж згодом почав широко використовувати поливи. У 2014-2015 роках вивчав та цікавився керамічним мистецтвом далекого сходу, мене дуже надихали японські майстри кераміки. Захоплювали відео дровʼяних випалів – ці нескінченні фактури, переливи кольорів і неймовірно вишукані форми. Тоді я твердо зрозумів для себе, що це мій шлях і у 2015 році створив власний бренд Dmytro Bilokin Ceramics.
Хочеться наголосити на тому, що весь цей період мені допомагала чайна традиція – вона відкривала нові світи форм, станів, тиші й споглядання.
Я брав участь у численних виставках сучасної кераміки, дизайн проєктах і маркетах в Україні та світі. 2021 року був прийнятий до відомого, міжнародного гіду крафтменів та майстрів Michelangelo foundation, Женева, Швейцарія. Багато років створював унікальний посуд та предмети декору для відомих ресторанів, кавʼярень третьої хвилі, приватних колекцій. Співзасновник українських брендів сучасної кераміки: Pershozviri та Namir Studio. Досі працюю над створенням нового, сучасного, предметного дизайну в медіумі кераміки, втілюючи глибини традицій у модерновій формі. Для мене завжди був важливий звʼязок із природою у творчості – коріння і глибина, що тримають стовбур сучасності й трансформуються в новітню, унікальну форму майбутнього.
Мої роботи знаходяться в приватних та музейних колекціях України й світу.”
