Добігає кінця буремний 2025 р. Серед виру подій, тривог, боротьби та буденних турбот, випала хвилинка, щоб підкоритися філософсько-історичному настрою та кинути погляд на історію кафедри лазерної техніки та фізико-технічних технологій. І одразу виникло питання, що брати за точку відліку, формування кафедри як випускової, започаткування спеціальності, започаткування напрямку чи створення базових лабораторій, від яких все почалося?
Якщо обрати останній підхід, то вийде, що наша кафедра – ровесниця Київського політехнічного інституту, і діяльність її було започатковано разом з ним. Але одночасно виникне логічне запитання: "Яка ж кафедра лазерних технологій, якщо сам лазер винайдуть лише за кілька десятиліть?"… Проте, давайте про все по порядку.
Про що свідчить цифра 127 у заголовку? Від заснування КПІ у 1898 році на механічному відділенні інституту передбачалося викладання дисципліни "Технологія металів" та проведення лабораторних і практичних занять у рамках підготовки інженерів-механіків.
Навчально-механічні майстерні КПІ були збудовані у 1900 р. за проєктом архітектора І.С. Кітнера, очевидно, тоді ж було створено кафедру технології металів, яку ми з гордістю записуємо до своїх родоначальниць. Вчені та фахівці цієї кафедри пережили часи Другої світової війни, докладаючи чимало зусиль до здобуття перемоги і під час роботи в Києві, і під час роботи в евакуації та повернення до Києва у 1944 р. Першим по війні завідувачем кафедри став відомий вчений у галузі технології металів член-кореспондент АН УРСР Василь Юхимович Васильєв. Він мав широкі наукові інтереси і залишив вагомий доробок як у сфері удосконалень наукових досліджень в інституті, так і у створенні та розвитку нових наукових та навчальних підрозділів. З 1945 р. по 1958 р. кафедру очолював доцент М.Ф.Савін. Ще під час евакуації до Ташкенту він разом з відомим фахівцем у галузі верстатобудування професором Є.М. Хаймовичем розробляли технології виготовлення нових видів зброї. Разом з колективом кафедри тоді були спроєктовані цехи з виготовлення валків, ремонтно-механічний та ковальський цехи Узбецького металургійного комбінату. З 1958 по 1973 рр. на чолі кафедри перебував доцент Б.С. Навроцький, який прийшов працювати на кафедру після виробничої діяльності на заводі "Більшовик". Упродовж 1960-1966 рр. кафедра готувала фахівців інженерно-педагогічного профілю. За цей час було випущено 144 інженери-педагоги. Випускники того періоду – професор В.В.Джемелінський, доценти А.К. Скуратовський та В.К.Манжурнет – пов'язали своє життя з кафедрою та тривалий час на ній працювали.
Протягом 1973-1990 рр. кафедру очолював професор Володимир Васильович Хільчевський – відомий фахівець у галузі опору матеріалів. У цей період розширюється сфера наукових та навчальних інтересів кафедри. З появою нових матеріалів з різноманітними властивостями під час викладання учбових курсів розглядаються не тільки питання технології металів, але і більш широкі проблеми технології конструкційних матеріалів взагалі. Виходячи з цього, кафедра отримує нову назву "Технології конструкційних матеріалів та матеріалознавства".
Паралельно з цими процесами, 61 рік тому, а саме у 1964 р. в Київському політехнічному інституті за ініціативи професора С.О.Картавова було розпочато перші в Україні дослідження у галузі використання лазерного випромінювання для обробки матеріалів. Під його керівництвом В.С. Коваленко, який на той час повернувся до Києва після стажування у Великобританії, зібрав першу в Україні лазерну технологічну установку для прошивки мікроотворів та зайнявся організацією науково-дослідної лабораторії лазерної технології. Цю подію також можна було б обрати за відправну в історії кафедри.
Науково-дослідна лабораторія лазерної технології бурхливо розвивалася, виконувала наукові проєкти як військового, так і цивільного спрямування. Саме тут виконували дослідження, захистили дисертації, а згодом стали засновниками перспективного напряму з впровадження лазерних технологій в Україні і фундаторами кафедри В.С. Коваленко, В.П. Котляров, Л.Ф. Головко, В.В. Романенко, Л.М. Олещук, М.І. Анякін.
За певний час напрацювання лабораторії переросли рівень просто наукової установи для проведення досліджень. Адже стало цілком очевидно, що без появи професійних кадрiв неможливо забезпечити швидкий розвиток лазерних технологій, тому 41 рік тому, а саме у 1984 р., в КПI з iнiцiативи проф. В.С. Коваленка вперше в Україні було започатковано нову інженерну спеціальність "Технологія та обладнання лазерної обробки матеріалів". Що також можна вважати початком відліку нового етапу розвитку в історії кафедри.
Тридцять п'ять років тому, а саме у 1990 році, історія нарешті прийшла, як кажуть, до однозначності, адже відбулося об'єднання кафедри технології конструкційних матеріалів та матеріалознавства з лабораторією лазерної технології та було відкрито випускаючу кафедру "Лазерної технології, конструювання машин та матеріалознавства" (ЛТКМ). Її очолив доктор технічних наук професор В. С. Коваленко. Ця подія підсумувала процес формування нашої кафедри.
Сучасну назву "Кафедра лазерної техніки та фізико-технічних технологій" наш науково-дослідний підрозділ отримав з приходом на посаду завідувача доктора фізико-математичних наук, академіка НАН України Ігоря Віталійовича Крівцуна в 2009 р. Саме він розвинув теорію взаємодії сфокусованого лазерного випромінювання і дугової плазми з конденсованими середовищами. Було вперше виявлено особливості лазерного та комбінованого лазерно-плазмового нагрівання частинок дрібнодисперсних металевих і керамічних матеріалів. Розроблено такі новітні гібридні процеси, як лазерно-мікроплазмове зварювання металів малої товщини, лазерно-плазмове порошкове наплавлення та напилення керамічних матеріалів, лазерно-плазмове нанесення алмазних і алмазоподібних покриттів. Для практичної реалізації зазначених технологічних процесів створено низку інтегрованих лазерно-дугових плазмотронів, які не мають аналогів у світовій практиці.
За час існування кафедри, як випускової, навчання на ній пройшло більше 500 студентів, серед яких науковці, засновники та керівники підприємств, керівники науково-дослідних лабораторій та відділів промислових підприємств. Було захищено понад 10 докторських та 30 кандидатських дисертації. Працівники кафедри були відзначені державними нагородами та міжнародними відзнаками.
… Довго піддаватися філософському настрою, чи вдаватися в історичні екскурси не дозволяє темп сьогоденного життя. Кафедра активно працює на виконання наукових та господарчих проєктів, розширюється міжнародна співпраця. І попри всі складнощі, через які сьогодні проходить наша країна, дивимося у новий рік з оптимізмом.
То все ж таки, 35, 41, 61 чи 127?
Вважаємо себе молодою кафедрою з більш як столітнім досвідом!