Сорок років відділяє нас від техногенної катастрофи, що сталася на Чорнобильській АЕС. Тоді в Україні радіоактивна хмара накрила 12 з 25 областей – 2293 населених пункти. Але Чорнобиль – це не лише велика трагедія, а й безмежна мужність наших людей, які ліквідовували наслідки аварії. Ризикуючи життям і здоров'ям, вони захистили людство від згубного впливу й поширення радіації. Ще живі учасники і сучасники тих подій, жива пам'ять. І в серці кожного з нас одне: щоб ніколи знову.
Ліквідаторами наслідків катастрофи стали понад 600 тисяч осіб. Вони боролися з вогнем, розчищали завали, рятували людей, запобігали забрудненню територій. І серед них – сотні вихованців Київської політехніки.
З вдячністю і шаною згадуємо учасників тих подій. У перші ж дні після аварії на станції постала проблема стрімкого поширення радіоактивних забруднень транспортом, що працював на ліквідації її наслідків та евакуації населення. На пунктах помиву накопичилися тисячі кубометрів забруднених радіонуклідами вод. Ефективне рішення проблеми знайшла група вчених з лабораторії радіохімії хіміко-технологічного факультету КПІ – Олександр Петрович Шутько, Анатолій Дмитрович Крисенко та Віталій Павлович Басов. Вони запропонували технологію очищення забруднених вод, яка не потребувала стаціонарних очисних споруд: розробили рецептуру ефективних реагентів та спроектували пересувну мобільну установку для практичної роботи в польових умовах (докладно – див. у спогадах А. Крисенка на стор. 2-3).
Групою з дезактивації води, до складу якої увійшли фахівці КПІ – автори розробки, водії, прибористи, компресорники, в 1986 – 1987 рр. було дезактивовано до 50 тис. м3 забруднених радіонуклідами вод. Реалізація розробки та самовіддана праця фахівців КПІ дозволили заощадити державі мільйони рублів (у цінах 1986 р.). І річ не лише в коштах. Завдяки їхній ініціативі, наполегливості та самовідданості було збережено життя і здоров'я багатьох-багатьох людей.
Фахівці ще пам'ятають: коли в 1986-му засипали піском та іншими високодисперсними речовинами четвертий реактор ЧАЕС, в повітря здіймалися хмари радіоактивного пилу і потужність вертольотів знижувалась настільки, що наступний політ був уже неможливим. Машини виходили з ладу. Двигуни вертольотів потребували постійного очищення. Тоді у пригоді стали миючі композиції ТМЗ "КПІ – ТНР", створені на кафедрі технології неорганічних речовин та загальної хімічної технології ХТФ (нині – кафедра технології неорганічних речовин, водоочищення та загальної хімічної технології) під керівництвом доцента Галини Миколаївни Прокоф'євої.
Прикметно, що запропонована політехніками технологія очистки була безвідходною. Після видалення твердої фази із забрудненого розчину він знову ставав придатним для використання. Мийний розчин застосовували також для дезактивації автотранспорту, залізничних вагонів, споруд і доріг. Нині цей екологічно безпечний мийний засіб "навчився ловити" ще й розлиті нафтопродукти.
Проблеми, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії, з роками не втратили актуальності. Їхнє вирішення неможливе без ґрунтовних наукових досліджень, вважають на кафедрі хімічної технології композиційних матеріалів ХТФ. Зокрема, тут розроблено технологію отримання атмосферо- та корозійностійких композиційних покриттів для захисту бетонних, цегляних і металевих поверхонь. Поліфункціональні кремнійорганічні покриття, фарби, емалі характеризуються високою тривалою термостійкістю, негорючістю, нетоксичністю, високими діелектричними властивостями, стійкістю до низьких температур, радіоактивних випромінень тощо. Довговічність покриттів складає: на металі 7-10 років, на бетоні 20-25 років.
Крім того, співробітники кафедри розробили конструкцію й технологію виробництва транспортно-захисних контейнерів з робочими температурами від -40 до +70 0С і терміном служби до 300 років, що призначені для транспортування, безпечного та довгострокового зберігання (захоронення) твердих радіоактивних відходів. Також створено технологію іммобілізації рідких радіоактивних відходів тощо.
Варто згадати й низку дослідно-конструкторських проєктів НДІ "Ритм" з розробки дистанційно керованих робототехнічних комплексів, здатних працювати при високих рівнях радіації, вологості та температури. Роботи зарекомендували себе в роботі у підреакторних приміщеннях 4-го енергоблоку, в центральному залі та інших приміщеннях об'єкту "Укриття".
До речі, у створенні банку даних постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи взяли участь студенти й аспіранти НН ІТС під керівництвом професора Лариси Сергіївни Глоби.
З часом на ЧАЕС. До кінця 1986 р. четвертий реактор ЧАЕС накрили спеціальним "саркофагом". У 2000 р. було зупинено останній – 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу. У 2012 – 2016 рр. споруджено новий безпечний конфайнмент (НБК) у вигляді велетенської арки, що накрила старий об'єкт "Укриття". Для будівництва НБК зусилля разом з Україною об'єднали 45 країн-донорів, які зібрали понад 1,5 млрд євро. Над проєктом трудилися 10 тисяч працівників із 40 країн світу (5 тисяч із них – українці). У 2020 р. розпочато дослідно-промислову експлуатацію НБК.
Проте вночі 14 лютого 2025 р. російський ударний безпілотник влучив у захисну арку над зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС. Пошкоджено сталеву обшивку, порушено герметичність та роботу системи вентиляції, через що укриття втратило основні функції безпеки, хоча опорні конструкції встояли. У грудні 2025 р. очільник МАГАТЕ Рафаель Гроссі наголосив, що конфайнмент ЧАЕС потребує додаткового ремонту. На основі висновків місії МАГАТЕ рекомендовано подальші роботи з відновлення та захисту конструкції конфайнменту, включаючи заходи контролю вологості і оновлення програми моніторингу. За словами міністра закордонних справ Андрія Сибіги, європейські партнери виділяють десятки мільйонів євро на ремонт. Загальна вартість відновлення безпечного стану об'єкта оцінюється приблизно в 500 млн євро. Це один із найбільших інфраструктурних викликів для ядерної безпеки України останніх років.
На фото: Пошкоджений у 2025 р. конфайнмент над 4-м енергоблоком ЧАЕСЗ часом у КПІ. Багато років поспіль у КПІ готують фахівців енергетичної галузі, досліджують технології теплоенергетичних процесів і систем. Нині величезна увага приділяється питанням запобігання ядерним катастрофам. Для цього потрібна міжнародна співпраця, сучасні дослідження й технології та грамотні фахівці.
Щодо міжнародного досвіду. У жовтні 2013 р. у КПІ пройшов Міжнародний семінар "Фукусіма-Чорнобиль: уроки Чорнобиля для Фукусіми". Він яскраво засвідчив, що університет та його Українсько-Японський центр відіграють помітну роль в організації контактів між фахівцями обох країн на довготерміновій основі. Нині особливу увагу міжнародної фахової спільноти привертає український досвід, який демонструє силу та гнучкість наших науковців навіть за воєнних викликів.
Зокрема, КПІ ім. Ігоря Сікорського став першим закладом вищої освіти України, який співпрацюватиме з МАГАТЕ. У 2025 р., на полях 69-ї сесії Генеральної конференції МАГАТЕ, відбулося урочисте підписання Практичних домовленостей між КПІ та Міжнародним агентством з атомної енергії. Це стало ще одним свідченням високої довіри міжнародного професійного товариства до потенціалу українських закладів вищої освіти та їх здатності робити внесок у розв'язання глобальних викликів у сфері ядерної енергетики і безпеки.
Підготовка фахівців. У КПІ ім. Ігоря Сікорського завдяки ініціативі та допомозі Міністерства енергетики України, за підтримки міжнародних партнерів зі США, Швеції, Канади та МАГАТЕ в НН ІАТЕ було відкрито першу в Україні магістерську програму "Фізичний захист та облік і контроль ядерних матеріалів" і створено навчально-наукову лабораторію "Фізична ядерна безпека". Навчання майбутніх фахівців здійснюється також на базі профільних інститутів НАНУ, НТЦ ядерної та радіаційної безпеки, інших підприємств галузі.
Варто додати: нещодавно на базі НН ІАТЕ відкрили перший в Україні Центр тестування Всесвітнього інституту ядерної захищеності (WINS). Тут можна скласти іспити й отримати міжнародні сертифікати з ядерної захищеності, обліку й контролю ядерних матеріалів, а також із кібербезпеки в ядерній галузі.
Пам'ять. З ініціативи ветеранів енергетичної галузі та адміністрації університету на 35-ті роковини аварії на ЧАЕС на території КПІ ім. Ігоря Сікорського відкрито пам'ятник одному з перших ліквідаторів, колишньому випускнику електроенергетичного факультету КПІ, заступнику начальника електроцеху на ЧАЕС, Герою України Олександрові Лелеченку. Він запобіг вибуху, що міг статися через витік водню в аварійну зону, перекривши його подачу в гідролізній та отримавши при цьому смертельну дозу радіації. "Образ, втілений у металі, не тільки висвітлює героїзм однієї людини, він спонукає стати на захист своєї землі, бути готовими до самопожертви на прикладі Героя – адже на зворотному боці палаючої земної кулі символічно зображена карта України", – відзначають ветерани-енергетики. Вони часто приходять сюди – до колеги і вчителя.
Серед них і завідувач лабораторій кафедри автоматизації теплоенергетичних процесів НН ІАТЕ Костянтин Ноженко, випускник КПІ 1967 р., який близько 8 років працював на об'єкті "Укриття" ЧАЕС по ліквідації наслідків аварії (на фото крайній ліворуч). Разом з колегами обслуговували величезну кількість датчиків, що передавали інформацію про стан того, що знаходиться під саркофагом. У застиглій радіоактивній лаві бурили шурфи, монтували в них датчики потоку нейтронів, у реальному часі фіксували інформацію, обслуговували та налагоджували відповідну апаратуру. "Так, цей пам'ятник – про життя, а не про смерть, – говорить К. Ноженко. – Про тих, хто жертвував собою, щоб захистити від радіаційного забруднення Київ, Україну і світ. Хтось втратив здоров'я, інші, як Олександр Лелеченко, – заплатили власним життям. Але вони живуть у пам'яті рідних, друзів, учнів, які приходять віддати шану і вклонитися цьому знаковому місцю: згадати минуле, поговорити про сьогодення".
А сьогодення тривожне і непередбачуване. Російський ядерний шантаж і тероризм не додають оптимізму. Наслідки Чорнобильської катастрофи мали стати уроком для цивілізації, суворим попередженням щодо масштабу відповідальності за життя, здоров'я людей, екологічну безпеку. Та сильні світу цього продовжують свої амбітні ігрища, що несуть загрозу для всієї планети. Тож людям слід бути пильними і відповідальними. Діти і внуки повинні зростати під мирним небом у безпечному світі.