Цей Круглий стіл було організовано в Державному політехнічному музеї імені Бориса Патона при КПІ 22 квітня. Його гостями стали люди, які брали безпосередню участь в подоланні наслідків наймасштабнішої техногенної катастрофи в історії людства, та українські журналісти, які попри перепони влади першими розповіли і показали правду про трагедію на ЧАЕС. А ще – майбутні журналісти, які навчаються в дитячій Медіашколі Sail міста Василькова та освоюють ази професії в Інформаційно-творчому агентстві "ЮН-ПРЕС" Київського палацу дітей та юнацтва.
Насправді, того дня в університетському музеї відбулося одразу дві події: окрім цього Круглого столу було ще презентовано виставку "Аварія на ЧАЕС: події, люди, досвід", яка експонується у його великому залі. Виставку присвячено не просто подіям 40-річної давнини, а передусім драматичній історії того, як правда про катастрофу в Прип'яті пробивалася до людей. Правда, донести яку до українців та жителів інших країн було конче необхідно хоча б тому, що від знання справжнього стану речей залежало прийняття рішень щодо порятунку їхнього здоров'я, а часом і життя. Цьому тодішня компартійна влада, особливо московська, чинила шалений спротив. Одним із приводів заборон на поширення інформації в ті чорні для України дні було буцімто небажання викликати паніку (!). Щоправда, таких приводів було більше, але першим в цій череді згадують саме це.
"Страшну трагедію, що сталася в 1986 році і яка торкнулася буквально всіх українців, у ці дні згадують дуже багато. Хтось нагадує про про щось одне, хтось – про інше. А ми сьогодні відкриваємо виставку, яка розповість нам про деякі маловідомі її аспекти, про участь ваших батьків і дідів у подоланні її наслідків, про їхній внесок у цю справу, – сказала, звертаючись до відвідувачів, директорка ДПМ Наталія Писаревська. – Також ми прагнули розповісти про те, як люди дізналися, що сталося в Чорнобилі, якою була ціна правди, як вдавалося фіксувати і доносити її до глядачів…".
Отож на виставці учасники мали змогу роздивитися інформаційні постери з докладним викладом хроніки катастрофи, а також реальні речі та обладнання, що використовували ліквідатори і журналісти, які працювали в тому пеклі: респіратор-пелюстка; знімальні камери; відеомагнітофон, на який тоді писали свої сюжети телевізійники, та інше. Понад те, на відкритті експозиції про свою власну історію життя в Прип'яті та евакуації розповів гостям завідувач відділу історії КПІ музею Віталій Татарчук, дитинство якого пройшло в цьому місті енергетиків. До речі, в рік катастрофи йому було стільки ж років, скільки й частині наймолодших учасників відкриття з Медіашколі Sail, тому ця розповідь була особливо цікавою для юних журналістів. Звісно, на виставці було представлено і матеріали про участь у ліквідації наслідків ядерної катастрофи науковців і працівників КПІ, адже їхній внесок у цю справу був надзвичайно великим.
На фото: виступає В.МакаренкоА далі було, власне, засідання Круглого столу. Участь у ньому взяли і виступили як спікери вчені, журналісти, телеоператори, військові – всі ті люди, для яких Чорнобиль став частиною їхньої біографії, і життя яких ця трагедія змінила назавжди. Серед них – науковець і викладач КПІ, один із творців технології очищення забрудненої радіонуклідами води, що отримала назву "Технологія КПІ", Анатолій Крисенко (його спогади "Наша праця не була марною" опубліковано в минулому номері "Київського політехніка"); справжня зірка українського телебачення, народна артистка України, авторка та ведуча телемарафону "Дзвони Чорнобиля" та інших програм з Чорнобильської тематики, ведуча концертів і тематичних вечорів для ліквідаторів, телепубліцистка Тетяна Цимбал; тележурналіст, який першим зробив сюжет про катастрофу в Чорнобилі для програми "Актуальна камера", а нині – президент Міжнародної організації "Союз Чорнобиль-Фукусіма" Валерій Макаренко; випускник КПІ, інженер-теплотехнік, учасник ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, а згодом журналіст Володимир Закревський; телеоператори, які фільмували ліквідацію аварії в перші ж місяці, Михайло Лебєдєв і Сергій Курилик; учасник ліквідації наслідків аварії в 1986 році, полковник запасу, Голова комітету Всеукраїнської спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86", журналіст, автор книги "731 спецбатальйон" про те, як призвані з запасу військовослужбовці прибрали величезні обсяги радіоактивного сміття та ґрунту, дезактивували гектари площ всередині і навколо реакторів, тим самим значно понизивши радіоактивний фон у цьому районі (на жаль, за браком часу йому виступити не вдалося), та інші. Звісно, варто було б опублікувати повні виклади розповідей ліквідаторів і журналістів, які пролунали в залі, але на це не вистачили б газетних площ, тому ми обмежилися лише переліком їхніх прізвищ і напрямів їхньої діяльності, сподіваючись, що й він дасть певне уявлення про Круглий стіл.
На фото: виступає Т.ЦимбалМодерувала засідання співробітниця університетського музею, яка сама багато років пропрацювала на Українському телебаченні, Лариса Богданова. Вона, до речі, запропонувала юним учасникам заходу, що роблять перші кроки до журналістського фаху, скористатися моментом і взяти короткі інтерв'ю у ветеранів цієї професії та науковців, і ті охоче на цю пропозицію пристали. Тобто цей Круглий стіл став ще й майданчиком для спілкування ветеранів української журналістики, яким є що розповісти людям про те, що вони бачили і як працювали, та початківців, які всотують такі знання мов губка.