Тепер прийнято починати серйозні заходи з рекламного шуму і крутого піару. Без цього, за всіма маркетинговими правилами, нове підприємство приречене. Анатичук же учинив навпаки. Все робилося просто, неголосно, оскільки було зрозуміло – самим своїм існуванням академія заважає багатьом. Мабуть, то був вірний шлях...
До речі, як то вже не раз було в Америці, японці теж спробували перекупити Лук’яна Івановича. Компанія “Фудзітака” запропонувала зарплатню, що значно перевищувала навіть суму, названу американцями, і до того віллу на березі моря. Поки це, можна сказати, власний рекорд Анатичука.
На зустрічі в Чернівцях японці дещо насторожено запитали: “Чи дійсно у вас такі великі успіхи, як нам розповідали?” Замість відповіді Лук’ян Іванович показав результат тестування, підписаний Раймондом Марлоу. Більш переконливого документа і кращої реклами неможливо було і передбачити.
Останнього дня Анатичука запросили на фуршет. Лук’ян Іванович приїхав до призначеного місця, де розгорталося дещо на кшталт вечірки. Згодом з’ясувалося, що до неї має відношення і він.
Довідник з такою назвою щойно побачив світ у видавництві ВПІ “Політехніка”. У ньому зібрано біографічні дані майже всіх докторів наук та професорів, які працювали чи працюють в КПІ.
У видавництві «Просвіта» вийшла друком пригодницька трилогія «Фарватери долі», написана доцентом кафедри автоматизації хімічних виробництв ІХФ Михайлом Лукінюком.
У ВПІ зростають справжні майстри Її Величності Книги. Навчаючись на спеціальності “Графіка”, студенти знайомляться з усіма тонкощами художньо-технічного оформлення друкованої продукції, самостійно добирають матеріали для майбутніх видань, малюють ілюстрації, розміщують полоси набору, верстають.
