За даними Міжнародної ради музеїв (ІСОМ), наприкінці ХХ ст. у світі було майже 20000 музеїв, де налічувалось більше 100000 працівників; за кожні 5 років кількість музеїв зростала на 10%, і до середини ХХІ століття їхня кількість досягне 50000.
Лінгвокультурна складова багатонаціональної суверенної держави включає цілий комплекс лінгвістичних та екстралінгвістичних компонентів: соціальних, демографічних, психолінгвістичних, етномовних, лінгвістичних та ін.
У виставковій залі ім. Веніаміна Кушніра факультету соціології відбулась виставка художньої фотографії, “Краю мій, земле моя!”.
Час – найбільше багатство: його цінують, він має вартість. Вміння виділити час на вдосконалення своєї особистості, розвиток внутрішнього світу – перевага сильної, цілеспрямованої людини.
22 лютого у Центрі культури і мистецтв НТУУ “КПІ” відбулися урочистості, присвячені 100-річчю з дня народження видатного українського художника Григорія Івановича Синиці. На святі були присутні колеги, друзі, дослідники та хранителі творів художника, студенти і викладачі НТУУ “КПІ”.
Любов до художнього слова, повага до мудрості великих митців минувшини об’єднує молодих і талановитих студентів-лінгвістів та викладачів ФЛ навколо альманаху поетичної творчості.
З художником Григорієм Синицею вперше я зустрівся у 1988 році в Київському політехнічному інституті на його персональній виставці. Монументальні і станкові твори Григорія Синиці були розміщені у двох великих експозиційних холах сьомого корпусу.
У виставковій залі ім. В.Кушніра ФС відбулася виставка фотографій Леоніда Луб’янова, старшого наукового співробітника науково-дослідної лабораторії акустоелектроніки ФМФ, ветерана КПІ, який працює тут уже сорок років.
«Я безповоротно зрозумів і засвоїв: народне мистецтво – першоджерело художніх форм... Воно відоме давним-давно, воно жило, набиралося сил у народі, в його надрах. Етнографічні, сюжетні, інші ознаки – це ще не народність.
У 1966 році я прийшов до Григорія Івановича Синиці, який у той час був без бригади монументалістів. Видатні художники – А.Горська, В.Зарецький, Г.Зубченко, Г.Марченко, керівник Г.Синиця – створили в м. Донецьку високохудожні твори в техніці флоромозаїка, яких до того часу в Україні не було.
