Минуле Севастополя відзначене багатьма трагічними подіями, пам'ять про які його жителі зберігатимуть вічно. Ця пам'ять втілена й у символах міста, головним з яких є, безумовно, пам'ятник затопленим кораблям у Південній бухті. Він став своєрідною емблемою Севастополя.
Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. Це одне з найістотніших знарядь культури, яке у просторі і часі розширює функціонування мови.
17 вересня в Україні відзначається День рятівника, визначений Указом Президента України.
Прапор як символ, спочатку як засіб сигналізації, виник за античних часів. Спершу використовувався в країнах Європи і поширився на українські землі в добу Середньовіччя. Найчастіше прапором вважався шматок тканини, прикріплений до списа, що мав вказувати на місце збору воїнів.
У березні минуло 197 років від дня народження та 150 років від дня смерті Т.Г.Шевченка. А 22 травня українство, як і всі люди, що цікавляться нашою самобутньою культурою та історією, відзначили ще одну жалобну дату – 150-ту річницю перепоховання Т.Г. Шевченка на Чернечій горі в Каневі.
При згадуванні Великої Вітчизняної війни у кожного виникають свої асоціації. У когось це зруйновані міста й випалені села, у когось – постійний голод і нестатки, у когось – втрата рідних і близьких. Але є асоціації, спільні для всіх, незалежно від віку.
Щорічно наприкінці квітня багато жителів нашої планети, особливо України, Білорусі й Росії, згадують ті страшні весняні дні 1986 року, коли величезні території з унікальним рослинним і тваринним світом раптом стали майже позбавленими життя.
Нинішнім літом (27 червня 2009 р.) вперше за роки незалежності на державному рівні відзначається 300-річчя Полтавської битви.
“Необхідно зрозуміти, що історія – це не лише дати і місця, не лише імена у запилених підручниках або експонати в музеях, історія – це вибір, котрий ми робимо.
Дослідник життя і творчості Тараса Шевченка П.Білецький стверджує, що за все життя Шевченко в Києві прожив зовсім небагато: “Якщо скласти усі дні, тижні і місяці, не стане і двох років”. Проте Великий Кобзар завжди мріяв оселитися тут, стати викладачем малювання в університеті.
