Серед численних київських будівель, декор яких було виконано Еліо Саля , в літературі згадується також і головний корпус КПІ ім.Ігоря Сікорського. Проте цілком забутими нині є роботи, зроблені італійським майстром у механічних майстернях КПІ.
У 1991 році Україна отримала незалежність. Нова сторінка її історії знаменувала докорінну перебудову усього життя країни та її громадян. Цей період став початком серйозних перемін і в діяльності КПІ – найбільшого і, безумовно, найвідомішого українського закладу вищої технічної освіти.
Запрошувати іноземних умільців до України – традиція давня. Зокрема, найвідомішими італійськими митцями у Києві стали флорентієць Франческо Бартоломео Растреллі у XVIII ст. (Андріївська церква, Маріїнський палац) та римлянин Вінченцо Беретті із сином у XIX ст. (червоний і жовтий корпуси університету, Інститут шляхетних дівчат, анатомічний театр, Володимирський собор). Не оминули вихідці з Апеннін і КПІ.
Об'єкти культурної спадщини – це різноманітні пам'ятки минулих епох, що представляють особливу культурну цінність для сучасного і майбутніх поколінь. Даний статус означає, що об'єкт з боку держави підлягає особливому захисту, спрямованому на збереження автентичності.
Пропонуємо вашій увазі книгу Михайла Згуровського "Спадщина академіка Глушкова в Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського".
Сьогодні говорити про якусь адміністративну кампанію з українізації усіх сфер життя України щонайменше дивно. Точніше, особливо сьогодні, коли росія довела громадянам нашої країни, наскільки важливими для кожного з нас є питання мови і самоідентифікації.
Проєкт «Легенди КПІ», присвячений 125-річчю Київської політехніки.
Ігор Сікорський - геніальний інженер, знаменитий на весь світ авіаконструктор, легендарний творець гвинтокрила. Нащадок давнього священницького роду, син видатного психіатра, доктора медицини, знаного у Європі науковця Івана Сікорського.
Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну найважливіші для збереження життєздатності КПІ інформаційні системи та елементи його критичної цифрової інфраструктури були перенесені в хмарне сховище.
Цей матеріал був запланований до публікації ще торік: саме тоді автор і його однокурсники відзначили п'ятдесяту річницю свого випуску.
