Семиметровий стос книжок, увінчаний академічною шапочкою - бонетом, відкрито в КПІ. Назва дерев’яної скульптури, що постала біля історичного корпусу №1 університету, «Сходи пізнання». Тож зміст алегорії додатково пояснювати, напевно, не потрібно – символіка цілком зрозуміла.
Щоразу, звертаючись до теми рослин у парку КПІ, не перестаю дивуватися різноманіттю видів, представлених тут.
Здається, про всі найцікавіші рослини парку КПІ "Київський політехнік" уже розповідав. Аж ні. Навесні, фотографуючи біля ЦКМ чудернацький клен, який розпустився червонуватими пагонами, звернули увагу, що під сусіднім з гінкго білоба (обнесений огорожею) деревом земля усіяна цупкими синювато-брунатними стручками, всередині яких надійно сховані насінини-боби.
Туристам, які мандрують заповідними стежками України, екскурсоводи полюбляють розповідати про шайтан-ягоду (кизил), переповідаючи байку О.Вишні. Аллах, бажаючи навести порядок на землі, зібрав усяку живність і наказав вибрати собі рослину, з якої потім і харчуватися.
Останнім часом багато містян потяглися до дачних наділів: спробувати себе в новій справі – садівництві-городництві – та отримати від того зиск і, можливо, задоволення.
Парк КПІ є не лише окрасою території університету, його можна вважати візитівкою району та міста. Частина колекції, зібраної понад століття тому з різних континентів і кліматичних зон, збереглася і донині та викликає захоплення й замилування.
Знайти платан професора В.В. Огієвського серед безлічі дерев, що ростуть сьогодні на території університету, можна так: на пагорбі за корпусом № 12 є сходи, які ведуть до корпуса Воллернера. Платан росте ліворуч від сходів.
На ошатній галявині біля бювету, яку облюбували молоді мами-бабусі, праворуч від залізного велета – паровоза привертає увагу незвичайне дерево-кущ – ефектне і привабливе. Це сумах пухнастий – виходець із Північної Америки.
Каштани – символ Києва. Дерева радують нас на початку травня, коли «запалюють» білі свічі своїх суцвіть, і восени, коли опуклі «їжачки» розкриваються і під ноги щедро сиплються блискучі колобочки, прохолодні на дотик. Їх залюбки збирають дітлахи та пенсіонери.
Біля правого крила головного корпусу НТУУ “КПІ”, де розміщені адміністративно-господарські служби, розкинуло віття розкішне дерево, від якого неможливо відірвати захопленого погляду ні влітку, ні взимку.
