Не відводь очей. Дивись. Пам'ятай...

Ми всі є свідками трагічної історії, яка твориться на наших очах. За право бути вільними та самостійними сплачуємо високу ціну. І наше спільне завдання – зберегти історичну правду, передати наступним поколінням задокументовані свідчення як про жахи війни, так і, водночас, про уроки мужності й єдності, згуртованості й ініціативності, які демонстрували мешканці Київщини, щоб не допустити ворога в столицю.

Масштабний соціальний проєкт "Не відводь очей. Дивись. Пам'ятай. Розповідай" створено з ініціативи КОДА. Він охоплює ключові місця оборони столиці від російських загарбників: Гостомель, Мощун, Ірпінь, Бучу. На кожній з локацій встановлено інформаційні стели, сенсорні інформаційні термінали, таблички з QR-кодами, які спрямовують на сайт проєкту з доповненою реальністю "Місця пам'яті", де можна віртуально "пережити" ті події.

📋

Тож повернімося до лютого – березня 2022-го. Під час наступу рашистів на Київщину Гостомель став однією з перших цілей окупантів. Взявши контроль над аеропортом, вони прагнули оточити столицю із заходу. Село Мощун, що поряд із Гостомелем, постало на їхньому шляху. Лінія оборони розтяглася на 15 км, аж  до Гути Межигірської. На захисників вороги кинули усі сили своєї зброї. Позиції по кілька разів переходили із рук в руки. У протистоянні на одного нашого бійця припадало 12 російських спецпризначенців.  Україна втрачала своїх кращих синів і дочок. Серед розстріляних сосен, мовчазних свідків злодіянь терористів, створено меморіал "Янголам перемоги". Портрети 98 загиблих оснащені QR-кодами, які ведуть до двомовних звукових файлів з інформацією про кожного бійця. Молоді, старші й зовсім юні – вони стримали й відправили на той світ елітні підрозділи десантних військ російської федерації. Битва за Мощун – один із переломних моментів в історії сучасної України.  Об'єкт культурної спадщини "Поле бою: Битва за Мощун" внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України в категорії "Пам'ятки національного значення".

Двадцять три дні тривали бої за Ірпінь. У місті було зруйновано 70% будівель, загинуло близько 300 мирних жителів, ворог окупував п'яту його частину. Тут потужно діяла тероборона, основу якої склали ветерани АТО.  Один із блокпостів захисників знаходився біля ТРЦ "Жираф". На споруді не лишилося живого місця: самі лише металеві конструкції, уламки розтрощеного бетону та фрагменти знищеної російської військової техніки. Нині відбудовується.

Ірпінські Липки – елітний квартал у сосновому лісі, 2018 р. побудови, з розвиненою інфраструктурою, де мешкало 200 родин. Бомбардування 5-го, 9-го та  масштабна пожежа 16 березня перетворили це місце на  декорації до фільму жахів. Після деокупації район відвідували численні іноземні делегації, побачене вплинуло на дії західних партнерів щодо військової допомоги Україні. Сплюндрований квартал став символом знищення мирного життя українців російськими загарбниками. Нині йде його активна відбудова.

Ще одне місце пам'яті – цвинтар розстріляних автомобілів, які лишали біля Романівського мосту та по дорозі до нього під час спроб евакуації. Автівки, понівечені снарядами, – це моторошне нагадування про страхіття в історії Ірпеня та ціну, яку заплатило місто, виборюючи свободу від російської навали.

Шлях під зруйнованим Романівським мостом став для 40 тис. навколишніх жителів дорогою життя, єдиною можливістю виїхати із зони бойових дій. Також через цю артерію передавали зброю й боєприпаси для тероборони Ірпеня. Нині побудовано новий сучасний міст, а на зруйнованому натягли червоні стрічки, які символізують єднання, відновлення та віру в перемогу.

За час окупації Київської області загинуло близько 1400 мирних жителів, і кожний третій з них – із Бучі. Бої за Бучу почалися 25 лютого, звільнена – 31 березня. На території церкви Святого Апостола Андрія Первозваного у братській могилі було знайдено тіла 117 жителів – вбитих, закатованих. Нині там встановлено стели з їхніми іменами. Загалом в районі Бучі та околиць окупанти вбили понад 1100 людей. Усім відомі кадри хроніки, коли 27 березня колону ворожої техніки, що по вулиці Вокзальній прямувала на Київ, знищили ЗСУ. Тоді не залишилось жодного вцілілого будинку, а тепер вулицю повністю відбудовано, про війну нагадують лише нові однаковісінькі у всіх домогосподарствах огорожі.

До слова. При підготовці цієї статті кореспондент "КП" узяла участь у промотурі місцями пам'яті, відвідала локації героїчного спротиву та ознайомилася з трагічними наслідками окупації. Серед інших до поїздки долучилися й викладачі та студенти КНУ ім. Тараса Шевченка та КНЕУ ім. Вадима Гетьмана. Вони уважно вивчали інформацію та ділилися враженнями: "Подорож до таких місць не залишає байдужими – вона змушує замислитися над крихкістю життя і важливістю миру", "Цей проєкт надзвичайно важливий для розуміння подій, які ми пережили і переживаємо у сьогоденні", "Дуже емоційно навантажена поїздка. Було цікаво наживо побачити окопи, тому що мій батько – військовий і дуже багато часу в 2015 році провів в окопах, та й нещодавно, взимку, вони були біля Харкова і знаходились в таких само умовах… Хочу, щоб кожен, хто приїздить в Україну, знав, що тут відбувалося", "Відвідування місць пам’яті поглибить усвідомлення того, якою ціною та неймовірними зусиллями далась оборона столиці в перші місяці великої війни. Вшанувати пам'ять усіх військових і цивільних жителів, які віддали своє життя в боротьбі з ворогом, – наш священний обов'язок".

Хочеться сподіватися, що політехніки теж знайдуть можливість доєднатися до маршрутів пам'яті та засвідчити свою вдячність і шану тим, завдяки кому ми нині навчаємося, працюємо і віримо в перемогу.

Надія Ліберт