Київська політехніка, якій цьогоріч минає 115 років, дбайливо береже свою історію. Багато відомих осіб, які уславили нашу державу у багатьох галузях науки і техніки, назавжди увійшли до Пантеону великих політехніків.
Під час 1-ї світової війни головний корпус КПІ використовувався для потреб оборони: у приміщенні був розміщений продовольчо-перев'язочний пункт евакуаційного лазарету. З серпня 1914 року всю його середню частину, за винятком приміщення бібліотеки, займав шпиталь.
Механічне відділення (згодом – механіко-машинобудівний факультет (ММФ), а нині – Механіко-машинобудівний інститут НТУУ «КПІ») веде свою історію з 1898 року і разом з хіміко-технологічним факультетом є ровесником Київської політехніки.
Адреса корпусу № 6: Проспект Берестейський, 37-е (стара адреса - пр-т Перемоги, 37), пам'ятка архітектури (раніше - навчально-виробничі майстерні КПІ). Державний політехнічний музей України, офіс DААD, Асоціація випускників, Науковий парк „Київська політехніка", Китайсько-український центр, ТЕФ, ІЕЕ, Рада молодих вчених.
З виникненням у середині 19 ст. фотографії як різновиду образотворчого мистецтва, у людства з’явилась можливість зберегти важливі миттєвості свого розвитку. Зі старих фотографій ми пізнаємо культуру життя за тодішнім часом.
Побачила світ книга «Звитяжні семестри студентських будівельних загонів України» (автор проекту – О.С.Рибка, упорядники – І.В.Малінкін – доцент кафедри електрозварювальних установок НТУУ «КПІ»; М.А.Мелешко – завідувач кафедри комп’ютерних мультимедійних технологій НАУ; О.С.Рибка, головний редактор – В.В.Пасак – генеральний директор КДТРК; усього – 78 авторів).
Невід'ємною складовою історії КПІ є демократичні традиції студентства.
Першим випускникам КПІ в 1903 р. разом із дипломами вручали нагрудний Знак випускника. Виникла ідея знайти його. Здавалось, що це буде легко, але...
Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек поговоримо про тих, хто в різні роки очолював бібліотеку КПІ. Поговоримо про директорів бібліотеки.
У грудні 1881 р. швейцарський підприємець Яків Гретер, що мешкав у Києві, придбав у спадкоємців полковника Леоновича право на довічне користування чотирма десятинами (близько 4,4 га) казенної землі за західною околицею Києва – на Шулявці.
