Наприкінці листопада минулого року в НТУУ "КПІ" відбулася непересічна подія: у Великій фізичній аудиторії пройшло урочисте відкриття-презентація нового обладнання для проведення відеоконференцій та телемостів і організації дистанційного навчання.
7 грудня 1988 в 11:00 41 хвилину за місцевим часом у Вірменії стався катастрофічний землетрус. Серія підземних поштовхів за 30 секунд практично знищила місто Спітак і зруйнувала міста Ленінакан (нині Гюмрі), Кіровакан (нині Ванадзор) і Степанаван.
Для кожної людини її мова – найкраща, найзворушливіша, і це загальновідома істина. Мова – неоціненний скарб народу, найголовніший літопис його життя. Щоб оволодіти цим скарбом, людина мусить постійно докладати зусиль, усвідомлюючи, що існує складна наука рідної мови.
Однією з яскравих сторінок Великої Вітчизняної війни була стратегічна наступальна операція (серпень-грудень 1943 р.), яка отримала в історії назву "Битва за Дніпро".
Дослідники діяльності вищих навчальних закладів зазвичай акцентують увагу на нових школах і персоналіях, культурних заходах тощо. Навчальний процес неможливий без друкованих видань.
Стародавній Київ багато чим вражає своїх гостей. І однією з його "візитівок" є кручі й численні яри на правому березі сивого Дніпра. У місті багато ярів: Протасів і Реп'яхів, Вознесенський і Кмитів, Хрещатий і Кучмин, Мокрий і Кожем'яцький… Але найбільш відомим з них є Бабин Яр.
За часів СРСР було, а нині знову відроджується цілеспрямоване формування (чи деформування) окремими ідеологами суспільної пам’яті про війну з нав’язуванням стереотипів, потрібних для реалізації тієї чи іншої ідеологічної мети. Яскравим прикладом цього є намагання переглянути внесок народів СРСР, у тому числі України, у Перемогу.
Минуле Севастополя відзначене багатьма трагічними подіями, пам'ять про які його жителі зберігатимуть вічно. Ця пам'ять втілена й у символах міста, головним з яких є, безумовно, пам'ятник затопленим кораблям у Південній бухті. Він став своєрідною емблемою Севастополя.
На початку липня 1962-го на перони київського вокзалу вихлюпнулося невгамовне студентське море: з прапорами, квітами, білозубими посмішками та щасливим блиском в очах.
До XV ст. Новий рік на Русі зустрічали 1 березня, за юліанським календарем, а пізніше – 1 вересня (підбиттям підсумків урожаю). І тільки в 1700 р. Петро I за прикладом європейців видав указ про святкування Нового року 1 січня.
